4

Ненсі йшла додому вечірньою вулицею.Та вона не мала змоги спостерігати рожевий схід сонця,що освітлює зелені вулички та будинки,вона не могла відчувати на своїй щоці останній промінь,що проходить через листя дерев.Суспільству не потрібне вечірнє сонце,щоб прощатися,суспільству не потрібні зорі,щоб мріяти,це все сентементи,що затуманюють розум,що дають волю почуттям,емоціям,натхненню.Світло замінювала пітьма,що вкривала суспільство,вулиці освічували лише самотні ліхтарі.Але це не ті ліхтарі,що пам'ятають перші поцілунки поколінь,їхні радісні зустрічі та гіркі прощання.Ці ліхтарі зовсім інші,вони сухі,вони надають світло,під ними не збираються комахи.

Ненсі думала,думала про те,що сказав їй Сід.Він був схвильованим,він лякав її.Вона боялась його,цього стану,вона боялася того слова,що він так виразно вимовляв.

Штаб-квартира була у помешканні Джинні,хоча вони з Гаррі вже давно жили в його квартирі,вона знайшла шляхи обходу,щоб залишити цю квартиру собі,адже вона є стратегічно важливим об'єктом.Ненсі там зустріла багато,з першого погляду,сірих людей,та вони були чудовими,вони були творчими,дехто з ним був чудовим художником,а хтось знав недавно померлі мови,були й фотографи,а деякі не мали яскраво виражених талантів,вони просто хотіли зруйнувати систему,вони просто прагнули бунту,прагнули порвати сітку,що здушувала їх.Революція готувалась довго,багато людей побоювались анархії.Та Сіду було надто всерівно на те,що буде потім,Сід так само душився в тенетах суспільства.Ненсі також боялась анархії,адже що тоді може статись-невідомо,надто багато невідомого їх очікувало попереду.Дівчина боялась,що це може бути великою помилкою,вона вагалась.З одного боку кохання,творчість,воля,а з іншого-спокій,люди.Сід називав людей «зомбі».Він визначав слово «людина»,як ту,що може мислити,що має власну думку,вона виражає себе.

Ненсі знову перестала спати ночами,їй снились жахи,їй снилось майбутнє.Вона соромилась дивитись в очі Сіду,адже була впевненна,що він не зрозуміє її,та й вона не розуміла,як вона може принести себе в жертву,заради суспільства,що відштовхувало її.

-Чому у тебе такі мішки під очима?-чергового ранку спитав Роб.

-Сплю погано,-беземоційно кинула Ненсі.

-Тобі сни сняться?-він запитав надто прискіливо.Вона розуміла,що і сни зоборонені,та хто дізнається,що до людини приходить вночі,саме до людини,а не «зомбі».

-Не вигадуй дурниць.

-Завтра зібрання у великій залі,не хочеш піти зі мною?

-Гаразд.-Ненсі не розуміла чому вона погодилась,що скаже Сіду,та чи Сід взагалі дізнається,він останнім часом марить одним,він не помічає її.Велика зала,це там,де засідає керівництво суспільства,а раз в пів року проводиться перепис населення міста,оголошуються досягнення.Саме досягнення,здобутки,адже в ідеальному суспільстві не може бути негативу,втрат.

-Вам більше не доведеться прибирати кваритири,адже тепер є роботи.Ми роботизуємо деякі сфери життя,що лише заважають людині працювати,такі як побут,наприклад.-Ці слова керівництва найбільше крутились в голові Ненсі.Тобто?Роботи тепер входять в життя.

-Чудово,правда?-Роб був справді захоплений новою інформацією,він обговорював це всю дорогу до кафе.

-Незнаю,-Ненсі поралась в салаті.

-Тепер ми можемо повністю погрузитися в працю,ми будемо працювати,спати і їсти,ми будемо приносити користь.

-Тобто тепер сон та їжа стали основною загрозою суспільства?-дівчина була обурена абсурдністю слів співрозмовника.

-Це наші основні потреби наразі,та може колись і вони стануть другорядними,-Роб йшов далеко в мрії.Та це не такі мрії,що перевертають людську свідомість,що мотивують рухатись вперед,вони не в рожевій рамці.Це були сірі мрії,залізні.

-Це вже будемо не ми.

-А хто?-красива усмішка хлопця ледь торкалась його губ.

-Це будуть роботи.Роботи замінять людей.-Після цих слів між співрозмовниками запала тиша,вони обідали мовчки,хоча в слово «люди» Ненсі вклала значення,якому надавав перевагу Сід, «зомбі» вже давно для неї стали роботизованими,та це вона зрозуміла саме зараз.Та Роба торкнули її слова,він завжди був переконаним прихильником суспільства,та щось ця рудоволоса дівчина таки тямила,вона передала часточку світла і йому.