3

Наступні дні знову були сірими,а вечора грали в очах неоновими барвами,у вухах новими мелодіями,попри такий ритм,Ненсі нарешті добре спала,хоча і мало.Її більше не мучили серед ночі слова,що складались в рими,вони усі були записані на листках в тому підвалі.Інколи Ненсі думала,що цей підвал-вакум,що просто забрав у себе усі яскраві барви,а залишив світу лише сірість.

На роботі було все більше перевірок,Ненсі всіляко здушувала в собі усмішку,та її блакитні очі виражали щастя,світились.Можливо,саме це занепокоїло молодого співробітника служби перевірки,хоча радше це викликало у нього симпатію до дівчини,світло,що вона випромінювала,заманювало людей,їм ж так не вистачає цього.

-Чому ти завжди усміхнена?-запитав Роб,усі знали його ім'я,адже попри усю сірість його одягу та вигляду,він вирізнявся поміж інших красою.

-Це також заборонено?-Ненсі помітно спохмурніла,у школі часто мали притензії до вияву емоцій,кольору волосся та веснянок.

-Це порушує гармонію сусільства.

-Гармонію,-ледь не засміялась вона і зтишивши голос прошепотіла,-а хіба це слово не заборонено?

-Відчуття заборонено,а слова ми не можемо заборонити,принаймні на ранніх етапах,-Роб перейшов на серйозність.Не те,щоб в суспільстві усі виражали певні емоції чи стани,вони були в дуже слабких проявах,та Ненсі усе це відчувала.

-Чому заборонені відчуття?

-Вони роблять людей різними,що призводить до розколу суспільства,бачиш чого ми досягли?-він махнув рукою у напрямок міста,-Це все завдяки відмови від наших слабкостей,це завдяки тому,що люди стали сильніші.

Ненсі так і прагнула запитати: «А як же щастя?»,та такі слова не можна говорити прямо в очі представникам суспільства,їм і в очі дивитися не можна.Принаймні немає в цьому потреби.Для чого люди дивляться в очі один одному?Люди встановлюють зв'язок,непомітний,духовний,сильніший,ніж моральний. «Очі-дзеркало душі»,а місце душі в суспільстві немає.

-Звідки у тебе веснянки?Ми вже давно позбулися впливу ультрафіолетових променів сонця.-Роб серйозно задумався,задивляючись в блакитні очі.Ненсі не могла повірити,невже він шукає відповіді в її очах.

-Незнаю,-сухо кинула,припиняючи діалог.

Роб ще довго дивився їй у слід,він хотів,щоб вона була поряд,хоча і чудово розумів,що відчуває почуття закоханості,розумів,що це пережиток минулого і так швидко люди цього не позбудяться,розумів,що він не може це відчувати,що йому цього не потрібно.Він може втратити роботу,або опинитися тут,серед вигнанців.За мить у його голові промайнули усі можливі варіанти розвитку подій,але все це заступила її струнка постать.

Роб ще довго не міг викинути її з голові,її блакитні очі,перед сном він уявляв,яке ж її волосся,коли розпустити,він картав себе за ці думки,та вони приходили до нього без згоди,вломлювались у свідомість,не давали спати.Роб розумів,що все це зло,хоча і рамки добра-зла у суспільстві були розміті.Попри цю ненависть до себе та до цих думок,попри ці емоції,що Ненсі провокувала у нього,що він намагався вбити в собі,Роб завжди легенько усміхався дівчині при зустрічі.

Поки Роб намагався перебороти себе,група Сіда,що все ж немала назви,написала декілька повноцінних пісень.Сід був на сьомому небі від щасття,та дуже шкодував,що ці пісні ніхто не почує.Джинні та Гаррі узаконили свої стосунки,але ніхто з групи не бачив цього,бо в суспільстві вони-незнайомці.Цей день вони відсвяткували в підвалі,проте як слід,Джинні навіть десь знайшла білу сукню,у ній вона була ще прекрасніша,ніж зазвичай.

Та одного вечора,коли Ненсі лежала на дивані,опановуючи шнурки на кедах,зайшов Сід.Він був неабияк схвильований,дівчина ніколи раніше його таким не бачила.

-Усе готово,тепер немає шляху до відступу,-він бурмотів слова,хапаючись за різні предмети.

-Що?-Ненсі шокував такий стан хлопця,вона підійшла до нього з метою заспокоїти,та він злапав її за руки:

-Знаєш,що може зруйнувати суспільство?Революція.Це було найбільшим жахом раніше існуючих імперій,це слово найперше,яке заборонило суспільство,-Сід видавався за божевільного.

-Поясни все з початку,-хоча у дівчини вже з'являлись синці на руках,вона хотіла все чути,вона не помічала болю,цікавіть заполовина свідомість.

-У нас ж люди,багато людей,у різних сферах,ми зламаємо суспільство з середини.Вже побагато справ зроблено,надто багато,хоча верхівка суспільства і маскує це,але ми знаємо,бо ми рушили атоми,з яких воно складається,ми палили їхні постулати,розумієш?У них є досьє на нас,вони знають хто,тому зараз потрібно лише вийти і почати її.

-Кого?-Ненсі все ж не могла скласти ці всі зв'язки в одне ціле,вона не вірила,що це можливо,вона не вірила,що є ще хтось.

-Революцію,-Сід засміявся,та його сміх звучав не так,як завжди,він був божевільним.