2

Ненсі йшла по ідеально зробленому тротуару,що лежав на ідеально спроектованій вулиці,піднімала очі до неба і пригадувала коли останній раз бачила дощ.Можливо,це було ще коли їй було 3 роки?У якомусь старенькому селі,де жила її бабуся,де грядки на городі заростали буряном,та бабусі вже немає,і села немає.Сіл вже давно немає,через покоління ми й забудемо таке слово,тепер все-одне суціальне місто,суцільний мегаполіс,де новини розносяться із швидкістю світла завдяки сучасним технологіям,а не людям,де тебе не будуть обговорювати перехожі,просто тому,що ти їм не цікавий.Люди якось швидко стали черствими та егоїстичними,їх тепер нічого не цікавить,немає проблем,немає мети шукати нову інформацію,життя стало надто комфортним,від того й таким нудним та сірим.А дощ не падає завдяки тому,що хмар вже немає.Вулиці стали безбарвними,сіро-голубі будинки,ідеально голубе небо,навіть зелений колір дерев на цьому фоні сірішає.Одяг людей складається також із всього сірого,здебільшого-це модерна сорочка,класичні штани та кеди без шнурівок,так легше та практичніше.Чоловіки коротко стрижені,а волосся жінок,здебільшого,заплетене в гульку,або також підстрижене.Жінки давно вже не користуються косметикою,немає потреби,немає мети завойовувати чоловічу увагу,адже вони вже такі незалежні,почуття стоять на останньому місці.

Ненсі також одягнута в сірий одяг,а довге риже волосся акуратно заплетене в тугу гульку,дівчина нарешті має право піти на роботу та стати незалежною-все до чого в сучасному суспільстві прагнуть усі люди.Що залишилось з минулого?Це,безперечно,схильності людей,не всі люди природжені математики,що в цьому суспільстві користується найбільшим попитом,Ненсі схильна до гуманітарних наук,як і її бабуся,що писала вірші,але батьки вирішили зробити цю тему забороненою.Не те,що би вони часто розмовляли з донькою,але базову інформацію повинні були надати.У навчальному закладі направити дівчину в службу гуманітарної допомоги,всерівно з неї користі не буде,та там люди завжди потрібні.Звісно,в «ідеальному» суспільстві є місце і бездомним,зазвичай це ті,хто не знайшов свого місця в цьому середовищі,або хто відрікається від нього.Бувають серед них й представники тих професій,котрі були насильно витісненні,в котрих вже не відчували потреби сучасні люди-це художники,поети,письменники,філософи,загалом творчі особи.Вони надають певної абстрактності та духовності в такий матеріальний світ,вони є причиною конфліктів,вони надихають життя.

Коли дівчина дійшла до своєї квартири і вже хотіла прикласти вказівний палець до сенсору,щоб відімкнути двері,побачила що вдома вже є хтось з батьків,але це дивно,її батьки знатні трудоголіки,вони працюють у відділі кібернетики і ніколи не цікавились чимось,окрім своєї роботи.

-Ма,ти тут?-з обережністю зайшла в квартиру дівчина.

-Тут.І я шокована.Батько не бажає тебе й бачити-не приховувала свою злість мати.

-Що?Чому?-явно знітилась дівчина.

-Ти розумієш яка це ганьба?Щоб наша дитина допомгала тим вигнанцям!-зводилась на крик жінка.

-Я ж не винна,система сама визначила мене туди-виправдовувалась Ненсі,та все було вже дарма,її мати була налаштована рішуче.

-Ми не можемо жити з тобою разом.Ти повинна переїхати,ми дамо тобі кошти на окрему квартиру та перший час.Збирай речі.-різко перейшла на серйозність жінка,видно було,що це рішення вона прийняла з труднощами.Та якби там не було,Ненсі покірно зібрала речі та переїхала на знайдену її батьком квартиру.Вона не розуміла чому її виганяють,чому їй нічого не пояснюють,чому сльози течуть по її щоках.Ненсі не розуміла,що за важкість в грудях не дає їй дихати.У її голову закрадалось лише розуміння того,що стіна,що захищала її почуття від виходу на ззовні,рухнула,і швидше за все-назавжди.

Можливо цю стіну утримували саме батьки.Є люди емпати,що здатні відчувати інший людей,можливо Ненсі у ході трансформації суспільства не втратила можливості відчувати,а навпаки,це в неї загострилось і вона постійно перебирала на себе байдужість?

Якби там не було,почалось самостійне життя.Нова квартира складалась лише з однієї кімнати,де лежало ліжко і поряд була невеличка кухня та ванної кімнати.Усе практично,усе першої необхідності,що ще потрібно?Зазвичай інтер'єр усіх квартир був однаковий,у ньому переважали сірі кольори,було одне вікно,в яке ніхто вже давно не дивився,на підвіконні міг стояти один кактус.Кактуси користуються найбільшою популярністю в сучасності,адже вони не вимагають особливого догляду.Та квартира Ненсі відрізнялась від стандарту,там був безлад,кавардак.Дівчина,переїхавши туди,наче нарешті навчилась дихати,зрозуміла,як ненавидить звичну чистоту,вона тепер спала на матрасі,заради нових відчуттів,скуповувала на роботі,незаконно,у безхатьків різні дрібні предмети інтер'єру,інколи це було не так просто,адже навіть елементарний магнітик на холодильник,мав велику ціну,саме в духовному розумінні,він надавав затишку,тепла.Проте,найбільшою рідкістю були книги,саме оці,паперові,що так приємно пахнуть,Ненсі пощастило відкупити лише дві книги та один,практично чистий,старий та пошарпаний,з пожовтілими від часу сторінками,блокнот.Він був практично не списаний,досить грубий,дівчині він потрібен був для запису віршів.Дивні рими почали до неї приходити в першу ж ніч після переїзду,тепер вони переслідували її постійно.Олівці списувались,діставати їх стало все важче,адже почались постійні перевірки на роботі,чи часом хтось не перейшов на чужу сторону.

Хоча Ненсі не розуміла,чому суспільство так не любить вигнанців,чому вони стали вигнанцями,чому вони можуть бути загрозою для настільки організованого та ідеального суспільства.

І знову списався черговий олівець,олівці було легше дістати,ніж ручки.Ненсі повідомили,що один вигнанець має декілька ручок і готовий продати їх за невеликою ціною,сказали коли і куди підійти,усе це виглядало незвичайно,але чергові слова та фрази не давали спати,змушували цілу ніч крутитися на матрасі,або ж взагалі,цілу ніч дивитися у вікно,уявляючи дощ.