Еллі

Ми стоїмо просто ось так посеред універу і тупо спопеляємо один одного поглядом. Його руки досі на моїй талії тримаючи мене,а я стараюсь усвідомити,що я дивлюсь саме на нього. Я дивлюсь в ті очі які сняться мені кожної бісової ночі ще від дев’ятого класу.Ооо Чорт..

Десь вдалині я чую якийсь знайомий звук, і до мене приходить усвідомлення, що це дзвінок на пару. Я запізнилась. І тут він мене підставив. Чорт.

Я починаю ворушитись у його руках стараючись забрати їх від мене,але напевно йому байдуже на мої спроби, бо хватка тільки сильнішає і він досі не відриває від мене погляду. Тоді я розумію,що мені потрібно йому сказати,що в  мене пара і він мене затримує. Я стараюсь сконцентруватись і промовити бодай слово. Але мені наче віднімає мову. І тоді я бачу як на його обличчі з’являється нахабна посмішка,через яку в мене з’являється дике бажання розцарапати йому лице. 

–Настільки втратила від мене голову,що аж мову відібрало,квітко? 

Як тільки він почав промовляти слова в мене побігли мурашки. Це вже не той голос, що і три роки тому. Це набагато строгіший, грубший та холодний голос. І як тільки він завершив цю фразу мене наче облили кипятком. Квітка. Це було боляче.

Три роки тому.

–Дівчата,йдемо сьогодні на вечірку до Тома,кажуть буде весело. 

Промовила Енні-моя однокласниця. Вона завжди була в центрі подій та знала,що,де,коли і навіщо. Вона завжди була на кожнісінький вечірці і завжди пропонувала нам,і хто ми такі щоб відмовлятись.

–Я і Еріка йдемо. -Без будь яких сумнівів промовила я.А пізніше глянувши на обличчя Еріки побачила цю усмішку від вуха до вуха, і всі останні сумніви остаточно зникли. Тим більш піля нас більшість дівчат теж зголосилась туди піти. 

–Ну що ж, тоді в нас є три години,погнали збиратись. 

Ми з дівчатами розійшлися кожна по своїй кімнаті, оскільки ми живемо в шкільному гуртожитку. Я почала швиденько наносити макіяж і обирати свій лук на вечірку. Вибір впав на темну шкіряну юбку і мій вишуканий темний корсет який чудово підкреслював мою талію,а до цього я вирішила додати своє улюблене квіткове намисто. На корсет я вирішила одягнути широкий чорний піджак та лофери. Підвела губи темно червоною помадою, підкрутила волосся і подивившись в дзеркало навіть себе не впізнала. З таким виглядом я більш схожа на старшокласницю ніж на дев’ятикласницю,але мені навіть дуже подобається. Оцінивши свій образ і бризнувши на себе декілька разів парфумами я вийшла з кімнати.

–Нічого собі,виглядаєш відпадно Ел.

Почала кричати Саллі як тільки мене побачила. Сама Саллі була одягнена в коротке плаття з паєтками,яскравим макіяжем та високою зачіскою. Ось вона-справді була відпадною.

–Ти теж,крихітко!

 Сказала я та іронічно їй підморгнула. А тоді ми вдвох залились сміхом.

–оо,дівчата, ви вже в зборі! Чудово.

 Ми повернулись на голос та побачили  Енні яка теж вже була готовою виходити. Ми звичайно,всі похвалили образи одна одної та нарешті вийшли з гуртожитку і попрямували на таксі до Томового заміського будинку. 

Приїхавши до будинку,ми  ахнули від його розмірів. Це був кремезний,сучасний двоповерховий будинок із високими  воротами з-за яких долинав звук гучної музики та п’яні голоси. Зайшовши на територію будинку я одразу побачила багато знайомих облич старшокласників які танцювали та пили свої напої, деякі навіть купались в басейні попри не дуже теплу погоду. Ми з дівчатами попри весь цей гамір побачили вільний столик та зайняли його. Зробивши замовлення у офіціанта та випивши декілька напоїв,мій мозок  розслабився та ми із Саллі пішли танцювати. Через декілька композицій я втратила Саллі з поля зору,але мене це не збентежило, бо я впевнена,що в цьому домі повного охорони її точно ніхто не вб’є. Тому я продовжила танцювати віддаючи всю себе музиці. І раптом я відчула,що хтось мене штовхнув і з моєї шиї раптово впало намисто. Я перелякано повернулась та побачили перед собою неймовірно гарного та привабливого хлопця. В нього були карамельні очі,темне волосся яке стирчало у всі боки створюючи такий собі безлад на голові, гострі вилиці та пухкі уста. Ми дивились одне на одного наче зачаровані,а тоді він несподівано взяв мене за руку та потягнув геть з танцполу. Він йшов так швидко,що я навіть не мала можливості опиратися. І от коли ми вже дійшли досить далеко від натовпу де не було жодної людини ми нарешті зупинились. 

–Скажи но мені,квітко,як це,мати такі неймовірні очі?

Це було перше,що він промовив щойно ми зупинились. від його голосу в мене пішли мурашки і… СТОП. Квітка? Він назвав мене квіткою?

–Чекай, ти щойно назвав мене квіткою? 

Максимально здивованим голосом промовила я.

–А,так. Просто ти пахнеш реально квітами і плюс до того,я хотів швидко вибратись з того натовпу і випадково своєю каблучкою зачепив твоє намисто з квітами.

Спочатку я подумала,що він жартує,але почувши його серйозний голос всі сумніви відпали.

–Ого. Насправді мені дивно це чути бо ми знайомі всього декілька хвилин,але ти вже маєш для мене ім’я.

–Бляха,я ж не знаю твого ім’я. То.. як тебе звуть?

–Еллі Воллс. Можна просто Ел. А як звати тебе?

–А я Мейсон. Мейсон Роджер. 

О МАТІНКО. ЦЕ МЕЙСОН РОДЖЕР. Хлопець про якого вже тиждень гудить вся школа,він має переходити в нашу школу з наступного семестру. Він перевівся до нас з Америки,там він вчився в одинадцятому класі,але сюди він перевівся в десятий оскільки в Америці трішки інша система навчання. Тож,щойно я познайомилась зі своїм майбутнім однокласником. Чудово. Вже завтра мене зненавидить половина дівчат у нашій школі. Вау.

–Агоуу,прийом. Ти тут?