Я приїхала сюди, тікаючи з батьками від минулого, що дихало нам у спину. Воно гнало нас вперед, стискаючи горло, не даючи озирнутися. Нас могли стерти, знищити, витерти, як недоречний малюнок на чистому аркуші. І вони вибрали для себе та для мене тишу.
Але тиша тут інша. Вона не обіймає, а стискає.
Богом забуте містечко, де час застиг, де люди живуть за своїми дикими, неписаними законами. Де слухають, але не чують. Дивляться, але не бачать.
Це місце колись любили, ним захоплювались.
Він з'явився, як вітер перед бурею — легкий, невловимий, але з обіцянкою чогось незворотного. Діос. Його ім'я звучить знайомо, хоча я чую його вперше.
Я маю триматися осторонь. Але не можу.
Мене тягне до нього, хоча я знаю, що це неправильно. Що він не той, кому можна довіряти. Але й не той, кого можна просто ігнорувати.
Чи вистачить мені сил не загубити себе в цьому хаосі? Чи зможу я протистояти йому, коли він стане для мене важливішим за власну свободу?
Я дивлюся на це місто і відчуваю, як воно змінює мене. Як воно змушує ставити питання, яких я раніше не знала. Як воно вплітає мене у свою історію, навіть якщо я не просила.
Тут правда і брехня давно сплелися воєдино.
Що ж, тепер я тут. І здається, виходу назад вже немає.
#1761 в Сучасна проза
#7036 в Любовні романи
#2850 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 30.12.2025