Розділ 11. Любов не робить життя простішим

- Тримай мене в курсі де ти.
- Ти теж.
- Цілую, до вечора.
Їй подобалося, що він казав про такі речі просто так. Без прихованого сенсу, без необхідності щось вирішити. Іноді їй здавалося, що в їхньому житті було багато маленьких речей, які вже стали настільки звичними, що вона перестала їх помічати.
Вони разом снідали, коли встигали. Разом купували продукти, сміялися з якихось дурниць без приводу. Андрій знав, який чай вона любить, а вона знала, що він залишить останній шматок чогось смачного, навіть якщо дуже хотітиме його сам. У них було багато того, про що вона колись думала як про щось доросле й далеке. Але чомусь від цього життя не ставало зрозумілішим. На роботі Лілія кілька разів ловила себе на тому, що не розуміє, що робити далі.

Увечері вони двоє відпочивали як їм зазвичай подобалося.
— Знаєш, — сказала вона раптом, — я іноді думала, що якщо в мене буде людина, яку я люблю, то все якось стане простіше.
- Що ти маєш на увазі?
- Можливо я думала і думаю що любов мене врятує.
- А це не так?
- Ти жартівник.
- Шкода(
- Звичайно мені дуже приємні ті речі які ти робиш для мене, але це інше.
- Я зрозумів, але добре що ти це побачила і відділяєш)Мабуть це крута навичка)

Він обійняв її, а вона притиснулася сильніше до нього. За вікном було темно, і Лілії це подобалося. Можливо наше життя таке добре коли воно таке маленьке, а коли нам здається що воно має бути великим, воно нас плутає і змушує почувати себе якось так.