Дорослими не стають одночасно
Розділ 10. Мені можна не хотіти
Наступного дня Лілія прокинулася без особливого бажання вставати, але й без причини залишатися в ліжку. Вона лежала із закритими очима кілька хвилин, а ранкове світло падало на стіни і її обличчя. Дівчину вже хтось випередив і встав раніше, але її це особливо не турбувало. Їй чомусь подобалася ця ранкова рутина, бо щось можна було почати спочатку, а тому є час щоб подумати чого б хотілось побачити чи змінити у новому дні.
- Мені потрібно сьогодні вийти раніше, тому снідай без мене.
- А куди ти?
- Хочу прогулятися а не спішити. Якщо хочеш можемо кудись сходити разом після роботи - я компенсую ранкову відсутність)
- Добре, непогана ідея)
Андрій поцілував її, і вийшов.
Увечері вони з Андрієм насправді нікуди не пішли. Замовили їжу, а потім довго сперечалися, переглядали сумісні покупки в дім. Вони вкладали власні долоні одне у одного. Їй раптом здалося, що вона часто навіть не знає, чого хоче. Але, можливо, це не означало, що з нею щось не так. Можливо, іноді можна просто не хотіти. Лілія перевернулася на бік і накрилася ковдрою.
Їй подобався цей день все більше, бо вона все більше почала відчувати себе в нього, бо керує ним))
#659 в Сучасна проза
#1232 в Жіночий роман
Відредаговано: 04.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
