Розділ 9. Не хочу відповідати

У вівторок Лілія прокинулася від дзвінка телефону, який лежав десь під подушкою. Вона намацала його рукою, не відкриваючи очей, і кілька секунд просто тримала в долоні, слухаючи вібрацію.
Телефонував невідомий номер.
Вона подивилася на екран і не взяла слухавку.
Дзвінок припинився, але майже одразу прийшло повідомлення.
«Добрий день. Вам телефонували щодо...»
Лілія не дочитала.
Вона поклала телефон поруч і ще трохи полежала, дивлячись у стелю. За вікном було світло, хоча ранок здавався якимось дуже раннім. Андрій спав, повернувшись до неї спиною, і тихо дихав. Вона поклала руку йому на голову і трохи погладила його волосся, а потім припинила.
— Андрій.
— Мм?
— Вставай вже час.
— Угу.
— Я тебе люблю
— І я тебе..
Він повернувся до неї, ще сонний, і кілька секунд просто дивився.
— Котра година?
Лілія подивилася на телефон.
— Без десяти сім.
— Добре, я ще тут побуду.
— Але не проспи.
— Я контролюю.
— Угу.
Він знову повернувся на бік, а Лілія тихо засміялася. Телефон знову завібрував.
Цього разу повідомлення було від колеги.
«Привіт. Ти сьогодні будеш?»
«Привіт, так, буду сьогодні».
— Все нормально? — запитав Андрій.
— Та питають чи я вийду сьогодні.
— А..
Лілія ще трохи посиділа на краю ліжка, потім встала. Їй хотілося, щоб ніхто нічого не писав. Не тому, що вона не любила людей. Просто іноді їй не хотілося бути доступною. Це було дивне відчуття, бо раніше вона майже завжди думала, що треба відповісти. Якщо людина написала — відповісти. Якщо запитала — пояснити. Якщо щось запропонувала — хоча б ввічливо відмовитися. Якщо хтось телефонує — передзвонити. Наче її мовчання автоматично ставало чимось поганим. А сьогодні їй просто не хотілося відповідати. Тому посидівши вона пішла збиратися.

Після обіду їй написала ще одна людина.
«Ти бачила, що там із графіком?»
Лілія відкрила повідомлення.

«Ні, ще не бачила». Одна колега в цей час проходила повз, а Лілія подивилася їй услід.
Увечері вони з Андрієм гуляли, були ті ж маршрути магазинами, цікаві і не дуже історії. Лежавши вже у ліжку Лілія не знала, чи була сьогоднішня її маленька впертість чимось важливим. Напевно, ні. Вона не зробила нічого особливого, не вирішила жодної великої проблеми й навіть не відчула себе іншою людиною. Просто кілька разів їй не хотілося відповідати.