Цариця Тамара

У селищі пронеслася новина – повернулася Оленька. Всі знали,що вона вийшла вдало заміж за заможного чоловіка, весілля відгуляли в ресторані з колонами, а плаття було з двометровим шлейфом. А далі була подорож за кордон. Та всі губилися в здогадах, куди саме? Одні говорили, що то була Іспанія,інші – Італія, а може навіть Португалія. Хто його знає? У тих краях з наших ніхто не бував. Та разом з її повернення, неслася новина про працевлаштування Ольги до місцевої забігайлівки. У ній можна було й хліб з макаронами придбати, й випити не смачної кави. Як би дивно це не звучало та ніхто дівчини не жалів, ця новина несла в собі більше злорадства, ніж співчуття. Бо такі, як Ольга ніколи й ніде не пропадуть. От і почали бачити біля неї бізнесмена по місцевим міркам, який мав свій автомагазин. Ніхто й подумати не міг, що Тимофій гляне на таку. Оленька завжди була цокотуха, усмішка не сходила з її уст, мала волосся кучере та карі колючі очі. Такі завжди чужому щастю заздрять. Та от не задача,  у Тимофія була дружина Тамара. З нею вони зустрічалися ще зі школи. Вродлива, проте мовчазна, тиха, тому не кожен помічав її вроду, турботлива, ласкава. Народився в них синочок Дмитро – маленька копія татуся. І прожили б вони разом все життя, якби не невдалий шлюб Оленьки. Тимофій не звик лукавити, тому на дві сім’ї жити не зміг. Одного разу прийшла від матері, а речей чоловіка нема. Поговорити з дружиною мужності не вистачило та добрі люди давно вже про все нашептали. До Ольги люди добрими не були – баби навіть плювали на підлогу в магазині, ніби в них щастя з під носа забрала. Не любить село розлучниць,бо до кожного вона може у вікно постукати. Тому  колективно виживали чужорідних. Та Ольга не розгубилася і вже через тиждень їздила на червоній іномарці, саме на цю забаганку вистачило заощаджень у Тимофія, а от на будинок довелося взяти кредит. Гарний з червоної цегли, з жилим горищем та ще й з розкішним балконом. Ольга любила пити на ньому каву та поглядати на свої нові володіння. Та коли бажання жінки носом сягали неба, а кармани Тимофія лущали  по швам, Оленька на своїй червоній машині повернулася  в місто, де подейкують лишилася в неї квартира від першого шлюбу. Чоловік же продав будинок, щоб погасити борг за кредит та тієї суми не вистачило і Тимофій почав працювати тепер, щоб повернути решту. Жив в магазині, бо більше не було де. Просився до матері, але та не пустила. Хай буде для сина наукою. Лише Тамара варила йому смачні вечері та носила до магазину. Оце гульнув,так гульнув і зрозумів,що сім’я, то – святе!