Доросла проза

Літота

Віола стояла на зупинці з донечкою, вони чекали маршрутку, автобуси під’їжджали і їхали, здається, що оточуючі змінювались вже кілька разів, лише вони стояли.  Дівчинка знайшла собі оригінальне заняття, ходила по листі, які виклала в рядочок перед собою. Увагу всієї зупинки привернув різкий писк гальм, Віола підняла очі і побачила за кермом машини свого друга дитинства і однокласника Ваню. Він опустив скло, щоб визирнути на жінку, яку ледве не збив. Ця літня жіночка ринулася прямо на зупинку через дорогу у місці не обладнаному переходом, бо побачила потрібний автобус. Добре, що Ваня встиг загальмувати. Та на автобус ця жіночка все ж не встигла. Віля розпливлася в посмішці, бо їй здалося, що Ваня мав її помітити. Вона за ці роки так звикла до його уваги . Він і портфель їй носив, і солодощі купував, а одного разу на День народження величезного рожевого зайця подарував і букет троянд. А потім його мама ходила й розповідала всім, що гроші, які дали сину на нові кросівки, він витратив на подарунок  для неї, а сам в драних продовжив ходити.  Віля вже збиралась йому помахати та він її не помітив, хоч і було на зупинці не багато людей. Вона побачила, що зупинився він в кількох метрах від неї біля магазину. Віолетта відчула якийсь порив підійти привітатись, але потім побачила, що з машини вийшла пишна дівчина у гарному пальті кольору кави з молоком і дівчинка років трьох, яка весело пострибала поперед них, коли вони йшли до магазину. А машина так привабливо виблискував на сонці, нова, гарна. У її чоловіка була схожа та от їздили вони з донею на ній дуже рідко. Їх звичний транспорт – маршрутки. Віля сховалася на лавці, що була у зупинці, забилася у куточок, щоб Ваня її не помітив. Віолі згадалися всі плани на майбутнє, як вона хотіла стати телеведучою. Була зіркою на всіх святах та конкурсах краси. Та провалила екзамени через сварку з Вадимом, спочатку текст забула, а потім слово перековеркала. З Вадиком вони помирились, він і став її майбутнім чоловіком, а от з мрією не склалось. Мама порадила, щоб рік не втрачати навчатися на флориста, а потім знову спробувати. На флориста Віля вивчилась, а потім завагітніла, потім весілля. І от тепер сидить на цій зупинці в куценькій курточці, якій вже років чотири у стоптаних черевиках з величезним пакетом продуктів. Її за руку смикнула доня:

- Мамо, поглянь на автобусі четвірка. Це наш?

- Ой, так наш.

Проїжджаючи,  Віля побачила, як Ваня йшов зі своє родиною, ніс величезні пакети з продуктами , а доня наминала морозиво, дружина йшла гарна з своєму новому пальто, про яке Віолетта може тільки мріяти. Бо гроші чоловік лишає на продукти та комунальні, зрідка для дитини, пояснюючи все тим, що всі його заощадження в ділі. Та й сам він виглядає не так, як дружина, бо зустрічають же по одягу. І тут Віола усвідомила, що потрібно щось міняти, не такого вона життя хотіла. У що вона перетворилася. Дістала дзеркальце щоб поглянути на себе: темні кола під очима, очі давно вже не сяють. А про зовнішній вигляд і говорити соромно, стягла резинку з давно не фарбованого волосся, бо Вадик не дозволяє таких необдуманих витрат. Вона відкрила гаманець і побачила, що суми, яка лишилася мало вистачити на похід до перукарні.

  «Все починаю нове життя, досить применшувати себе, боятися, чекати слушного моменту. Я врешті решт – флорист , подам на всі можливі портали оголошення про виготовлення весільних та подарункових букетів, святкових арок. Доню влаштую в садочок. А з Вадимом поговорю. І більше ніяких поїздок за продуктами в маршрутці, бо в мене є чоловік!»- твердо вирішила дівчина.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше