41. Вадим

Все ж вони пішли і ми з Тарасом залишились вдвох. 

— Треба найняти додаткову охорону обʼєктів, — сказав я. — І подзвонити нашим людям в поліції. 

— Я подзвоню, — запропонував він. 

— Тоді на тобі поліція, я займусь посиленням охорони, — розподілив я обовʼязки. — Порадься ще з ними, як нам краще діяти, якщо цей бандит знову прийде. 

— Добре, — Тарас насупився. — Цікаво, звідки вони взялися, може, їх хтось на нас навів?

— Так, треба розібратись, що це за тип. Ну, напряму краще не лізти. Я маю зараз поїхати за Даною, вже пізно, не хочу, щоб вона добиралась сама, — додав я одразу. 

Насправді, я просто хотів її забрати, бо все ще страшенно ревнував, мені було важко з цим впоратись. 

— Так, забери її, а потім я наберу тебе і розповім про результати розмови з поліцією…

***

Я спочатку думав набрати Дану, що приїду, але потім все ж вирішив, що не буду набирати. Я хотів побачити її зі сторони на тих зйомках, мені було дійсно цікаво. Ну, і ще я хотів поглянути на її партнерів по грі. 

Я був впевнений, що там були чоловіки-партнери, бо все, що мені до цього показувала Дана зі своїх тренувань з її другом-оператором чи режисером, чи хто він там, було якесь романтичне.

Тому я поїхав, нічого їй не сказавши. Вже коли приїхав на студію, було доволі пізно і охорони на вході, де я її висаджував, не було.

Я зайшов всередину і пішов на шум порожніми поганоосвітлюваними коридорами.

Так і знайшов джерело шуму: знімальний майданчик.

Тут було не дуже багато людей: знімальна команда, режисер, актори… Вони вже збирались. Я почав шукати поглядом Дану і побачив, як вона стоїть аж надто близько з тим музикантом, про якого так багато говорила… Він обіймав її за плече і це видовище змусило підтиснути губи. Я стис руки в кулаки, насупився, серце забилось дуже швидко. 

Аж раптом Дана мене помітила. Вона помахала мені рукою і усміхнулася. Виглядала трохи зніченою, мабуть, не очікувала моєї появи тут у цей момент.  

Я пішов до них з тим музикантом. 

Коли підійшов ближче, окинув його поглядом. Виглядав той як типовий солодкий хлопчик. Фу! Невже їй такі подобаються?

Здається, я навіть скривився. 

— Привіт. Ви закінчили? — запитав у Дани. Влаштовувати розбірки при її роботодавцю я не хотів.

 — Так, — вона кивнула. — Привіт. Серже, це мій хлопець, Вадим. 

Музикант привітався і простягнув мені руку. 

Я взявся за його долоню і стис її трохи сильніше, ніж варто було.

— Дуже приємно, — авжеж, з мого голосу було легко зрозуміти, що мені було зовсім не приємно, але я намагався триматись.  

— Ну, раз за тобою заїхали, можеш вже їхати, Дано! — Серж несподівано поцілував її в щоку. 

У мене, здається, аж подих перехопило. Але я знову стримався. Я сподівався, що Дана зараз позначить якісь рамки, але вона тільки ще раз йому усміхнулась і сказала:

 — Було дуже приємно працювати разом! До зустрічі! 

— Мені теж було приємно, — він усміхнувся. — Я обовʼязково запрошу тебе і в наступний свій кліп!...

***

Далі ми пішли в гримерну. Тут я теж все ще тримався. Навіть подумав, що зможу нічого не предʼявити їй аж до того, як ми сіли в машину, але коли ми вже сіли всередину і я завів її, Дана раптом сказала:

— Мені так сподобалося на зйомках, це такий щасливий шанс, особливо через те, що Серж такий популярний! І мені він і раніше дуже подобався, а тепер, коли я з ним познайомилася ближче, то прямо стала його фанаткою…

— Значить, він тобі подобається? — я насупився. Серце забилось дуже часто. — Може, він тобі і зустрічатись запропонує? Чи вже запропонував? Так ліз до тебе… І це я побачив тільки шматочок, а що було на зйомках? — я все ж вибухнув, потік слів полився швидко, я вже не міг його зупинити. — Нічого, що ми з тобою зустрічаємось? Думаєш, можна фліртувати з іншими? І дозволяти їм фліртувати з собою?

***
Привіт, якщо книга вам сподобалась, поставте їй будь ласка середечко, а також додавайте до бібліотеки, щоб не загубити і дізнатися, що буде далі! Завтра глава вийде о 8.00)) Приходьте раніше і читайте