37. Вадим

Коли я побачив, що їй дзвонить той її режисер, чи хто він там, мене це не на жарт взбісило. Я раніше ніколи не був надто ревнивим. Зазвичай, якщо бачив, що жінка, з якою я сплю, з кимось фліртує, це мене взагалі не зачіпало. 

Але Дана була іншою.

Мені була неприйнятною думка навіть про те, що хтось буде дивитись на неї з хтивим поглядом, не те що вона буде з кимось фліртувати. 

 — Так, можеш дати мій інстаграм, ти думаєш, мене можуть кудись запросити, на якісь зйомки? — така перспектива її не на жарт схвилювала. 

Вона виглядала щасливою. А я подумав, що це, що, виходило, що на неї дійсно будуть дивитися купа чоловіків і думати про неї всяке?... Фантазувати? Бляха… Ще зовсім нещодавно я щиро хотів, щоб Дана стала відомою акторкою і все таке, але зараз… Бляха… 

Вона послухала, що їй скажуть, потім попрощалась і відбила виклик. 

Я поглянув на неї вичікувально, чекав, що вона скаже. 

Дана поглянула на мене з радісною усмішкою:

— Уявляєш, у Тимура в тіктоці залетіло наше відео, пам’ятаєш, я тобі показувала? І тепер йому всі пишуть, питають мої контакти! 

— Це, певно, добре, — сказав я з сумнівом. — Але тобі треба бути обережною. Ти дуже красива, мало які там збоченці дивились те ваше відео… Не треба давати контакти аби кому. 

— Оце й Тимур таке сказав, він буде давати мій інстаграм лише офіційним сторінкам телеканалів чи там рекламних агентств. А просто ноунеймам не буде. 

— Це правильно, — я кивнув і підійшов ближче до неї. Торкнувся долонями її талії. Ці дивні ревнощі були такі неправильні, але я хотів, щоб Дана була тільки моя… Не хотів, щоб всі дивились на неї… Але що я міг зробити? Я ж навпаки маю підтримувати її… 

— Уяви собі, мене можуть запросити знятися в кліпі чи рекламному ролику! У кіно навряд, я ще ж не професійна акторка. Ну, може, на якусь епізодичну роль, якщо пощастить, запросять…

Я подумав, що все ж навряд подібне станеться так просто. Дана не якась відома особистість, а один ролик навряд щось змінить. Та і популярність в тому тіктоці день є, а іншого дня вже нема.

Я ненавидів себе за це лицемірство, але я прямо сподівався, що її все ж не помітять. Бляха…

— Думаю, ти з усім впораєшся, — я обійняв її так, щоб вона не бачила мого обличчя. 

 — Дякую за те, що завжди підтримував мене, — прошепотіла вона мені на вухо. — Ти найкращий!

Якби вона знала, що зараз було в мене в голові, то точно не сказала б такого. Я реально сам себе не поважав за ті дурні думки. Але може, якщо пройде трохи часу, я заспокоюсь? І тоді зможу радіти за неї по-справжньому. Але бляха, так не хочеться, щоб всі роздивлялись її в екранах… 

— Я дуже сильно кохаю тебе, — сказав я якимось хрипким, вибачальним тоном. Може, я намагався виправдатись за ці неправильні думки, хтозна…

***

Коли ми з Тарасом зустрілись в офісі, я хотів поговорити з ним про ці мої неправильні думки. Можливо, хоч він вставить мені мізки на місце?

Я покликав його пообідати разом в конференц-залі, викликавши до того доставку. Там нас би ніхто не потурбував. 

Тож коли все було готове і ми вже сиділи за столом, я почав: 

— Слухай, у мене тут є одна проблема. Дана… З нею залетіло відео в тіктоці. Я мав би радіти, правда? А чомусь я страшенно ревную. Я ж раніше хотів їй успіху в акторстві, але тепер коли уявляю, що всі будуть дивитись на неї, хотіти її… Бляха… Мені це не подобається, — я врешті-решт виговорився, хай і плутано. — Я, певно, погана людина?  

 — Ти їй говорив, що не хочеш, щоб вона знімалася? — запитав друг. 

— Ні. Як я можу таке сказати? Вона хоче бути акторкою, — я зітхнув. 

 — Не думаю, що ти погана людина, я б на твоєму місці відчував те ж саме, це нормально. Але якщо ти, хоч тобі й не дуже комфортно, не будеш її обмежувати, це піде на користь вашим стосункам…

***

гортай далі, там продовження ------------>