35. Вадим

Ми йшли до ліфту за руку. Серце билось десь в скронях. Я думав, чи був хтось у Дани до мене. З одного боку, якщо був, я хотів знищити кожного, хто посмів… Хто бачив її і торкався так, як хочу торкатись тільки я.

З іншого боку, якщо нікого в неї не було, це накладало на мене ще більшу відповідальність. 

У мене було багато жінок, але до жодної я не відчував і половини того, що відчуваю до Дани.

Ліфт приїхав швидко. Коли ми стояли всередині, я все ще роздумував над цим важливим питанням. Також я ніс сумки, які її мама надавала нам додому, тож пристрасних поцілунків по дорозі до квартири ніяк би не вийшло.

Але всередині мене все кипіло. Щойно ми зайшли до квартири і я поставив пакунки, то поглянув на Дану. Вона якраз вже зняла куртку та роззулась, і, ніби відчувши на собі мій погляд, повернулася до мене й усміхнулась. 

Я також зняв куртку і кинув її на крісло. Скинув взуття і підійшов до неї впритул. Аромат її парфумів вдарив в голову і мені здалося, що це був наркотик, сильніший за будь-що. 

Моя долоня торкнулась її талії. Я збирався мʼяко обійняти її, але вийшло, що я притягнув її до себе доволі вимогливо, так і не відводячи погляду від її очей.

Дана довірливо поклала долоні мені на плечі. 

 — Я маю тобі дещо сказати… — прошепотіла вона. 

— Якщо ти не готова, я не проти зупинитися… Ну, ти скажи, — я подумав, що може налякав її своїм напором. Ми ще толком не зустрічалися, але хіба вчора вона сама не хотіла цього? 

Хоч я і сказав, що "не проти" зупинитися, долоня тільки сильніше притисла Дану до мого тіла. Я хотів, щоб вона відчувала, як я "не проти", по факту моє тіло навпаки протестувало во всю. Мені потрібна була вона. Прямо зараз. Тут. В нашій квартирі. Сьогодні. 

 — Я не кажу, що не готова, — швидко відповіла вона і ледь облизнула губи. — Просто… я ніколи цим не займалася, боюсь щось зробити не так…

Я видихнув з полегшенням. А ще з ще більшим збудженням. 

— Я радий, дуже, — прошепотів їй в губи і одразу ж поцілував її. Все ж, почуття і бажання трохи вийшли з-під контролю. Я важко дихав і мені було максимально важко стримуватись. — Хочу бути першим. І єдиним… — додав, торкаючись її шиї біля вуха і роблячи пару кроків вглиб квартири. — Я все зроблю. А ти… Просто кажи, що тобі подобається… Я все зроблю, — мої губи ковзнули нижче, до її ключиці, яка була трохи привідкрита в цій блузі. Вона була солодка на смак і мені здалося, що я от-от зірвусь. Але я тримався. — Так подобається? —  прошепотів ледь чутно, цілуючи ніжну шкіру в вирізі. Мої долоні тим часом теж поблукали під ковтинку, але, так би мовити, з іншого флангу, знизу вгору. 

 — Так, — видихнула вона, все її тіло затремтіло у моїх руках. 

Цей невинний рух змусив мене діяти трохи різкіше, ніж я хотів би. Бо за мить я вже підхопив її під стегна так, щоб вона обіймала мене ногами і я тримав її на руках. Одразу подався вперед, впиваючись в її пухкі губи.

Дана відповіла на поцілунок, обіймаючи мене, її щоки розчервонілися, очі блищали. Дихання стало уривчастим. 

Вся ця картина ніби втекла з моїх брудних фантазій… Та я навіть фантазувати таке не смів… Бляха…

Крок за кроком ми рухались до спальні. Кроки були впевненими, але я те й діло врізався в щось. То притискав її до стіни і тоді ловив своїми губами її, то ухилявся від різних предметів, щоб раптом вона не вдарилась. 

Сходи дались на диво легко, бо принаймні на шляху не було жодних зайвих перепон.

Я був настільки збуджений, що, здавалось, ніби сексу в мене не було мінімум рік. Авжеж ,це була неправда, але я ніколи нікого ще не хотів так сильно, як Дану зараз… Це тому що я… кохав її? 

***

гортай далі, там продовження ------------>