25. Вадим

 — У мене багато родичів, — розповідала Дана, коли ми вже їхали по трасі. — Бабуся, татова мама, найстарша. Це вона найбільше переживає, щоб я знайшла свою половинку. У бабусі всього троє дітей. Мій тато найстарший, а Тарас наймолодший. У них ще є сестра Уляна. В Уляни і її чоловіка Павла двоє хлопців-близнюків — Ігор і Олег, це мої дворюрідні брати. Вони вже студенти. А ще будуть мамині родичі — дві сестри зі своїми дітьми…

— Постараюсь всіх запамʼятати, — серйозно сказав я, не відволікаючись від траси. — Нам до речі треба легенда… Типу як познайомились, те-се. 

 — Я прийшла знімати в тебе кімнату? — усміхнулася Дана. . 

— Ну, хай, — кивнув я. — Це тим паче практично правда. Але блін, якщо вони потім Тарасу скажуть, буде не дуже. Ну, якщо що придумаємо щось. Хоча навряд же він з ними так тісно і часто спілкується? 

 — Думаю, він, як зазвичай, придумає якусь причину, щоб не приїхати, — відповіла вона. — Не дуже полюбляє свята в колі сім’ї. Так що нам нема чого хвилюватися. 

Хоч Дана і сказала це, до мене тільки  зараз дійшло, що це ж вони реально родичі. Може, це була і ненайкраща ідея — їхати отак… З іншого боку, я ж не порушував ніякі умови парі, ми з Даною не зустрічались, це все була просто гра, я виручив його племінницю, я хороший друг…

Але як би я себе не впевнював, розумів, що все ж дещо лукавлю. Дана була для мене не просто племінницею друга, я привʼязався до неї. Не просто привʼязався, а весь час думав про неї. І це було погано. 

Ми не дуже підходили одне одному буквально в усьому, починаючи з того ,що вона родичка мого найкращого друга і різницею у віці, і закінчуюючи тим, що вона просто не готова до стосунків в принципі, вона ще дитина за поведінкою, хоч і давно повнолітня. 

В таких роздумах ми і провели всю дорогу. Чомусь в машині миготіла лампочка перевірки двигуна. Треба буде, коли повернемось, заїхати на СТО…

***

Коли ми підʼїхали до її будинку, я побачив, що він досить просторий, але не дуже сучасний. Втім, на подвір’ї було багато квітів і декоративних рослин, було видно, що батьки Дани люблять порядок. 

Як тільки почули шум двигуна, вони вийшли на поріг. 

  — О, Дано, ти справді приїхала з хлопцем? — здивувалася її мама. — Я думала, що ти пожартувала щодо цього! 

 — Так, це Вадим, — сказала Дана.  — А це, як ти, мабуть, вже хдогадався, мої батьки — Марина Петрівна і Сергій Вікторович. 

— Дуже приємно! — я усміхнувся її батькам, а потім простягнув руку Сергію Вікторовичу для рукостискання. — Я Вадим. 

Він  міцно потиснув мені руку, а потім поглянув на Дану:

 — Мала, піди допоможи мамі на кухні,бо вона не встигає… А ми з Вадимом поспілкуємося, я якраз попалю тут, на вулиці.  

Я не очікував, що мене так одразу візьмуть в оберт, але розумів, що її батько, певно, переживав. Все ж, я був набагато старший Дани… Щось я не подумав про те, як це сприймуть її батьки. Дана теж,схоже, розхвилювалась:

— Що значить “поспілкуємося”? — вона поглянула на батька. — Бачу, ти щось замислив! 

— Ой, нічого з твоїм коханим не трапиться! — процідив батько. — Киш на кухню! У нас буде чоловіча розмова!

— Все нормально, — поспішив я запевнити Дану, усміхаючись. Хоча насправді мені було все ж трохи стрьомно. Ніколи ще не знайомився з батьками дівчини… — Іди, ми скоро прийдемо, — на цих словах він дістав цигарку і запалив її. 

Коли Дана і її мама все ж зайшли в будинок, її батько  уважно поглянув на мене:

 — Скільки тобі років? — запитав він.  — Подобаються зовсім юні дівчата?

***

гортай далі, там продовження ------------>