9. Вадим

Як дійшло до того що ми з Даною мали спати в одному ліжку?... Бляха… Я не міг думати ні про що інше ні коли прийшла доставка, ні коли ми дивились фільм всі втрьох. Вечір ніби пройшов повз мене. Кіно якраз завершилось поцілунком і мама сказала Дані: 

— Він такий соромʼязливий, коли справа стосується чогось серйозного! Даси мені постіль, люба? Постелиш у гостьовій спальні. 

 — Добре, зараз постелю, — кивнула вона. 

Мене навіть трохи дратувало те, що вона так спокійно реагувала на все. Невже взагалі не сприймала мене, як чоловіка? Взагалі не соромилась? 

Я вже не став ні з ким сперечатися. Дана пішла стелити мамі, мама пішла за нею. Я пішов в душ до себе. 

Намагався хоч трохи розслабитись, але коли згадував той вчорашній сон, не Дана притискалась до мене, то тільки напружувався ще більше. 

Коли вийшов з ванної кімнати, побачив, що Дана вже була в моїй спальні. Вона сиділа на кріслі і насторожено поглядала на мене. 

— Я можу отак два крісла зсунути і лягти, — запропонувала вона.  

— Не видумуй, — я зітхнув. Вона виглядала такою невинною зараз… І навіть трохи переляканою. — Спина буде боліти. На ліжку повно місця, вліземо. 

 — Добре, — Дана відвела погляд. — Де мені лягати? 

— Давай ліворуч, — я усміхнувся. Намагався, щоб голос звучав спокійно. Не скажу ж я, що вчора у мене був реалістичний сон, де вона якраз спала зі мною. Обіймала мене… — В душ підеш? 

 — Ага, — Дана ледь усміхнулась. — Я недовго. 

— Давай, — я кивнув.

Вона швидко встала і сховалась у вбиральні, а я подумав, що мені вже навіть трохи подобаються ці катування. Може, я мазохіст? Але мені хотілось, щоб вона сьогодні обіймала мене, прямо як у тому сні.

Я ліг у ліжко і намагався відігнати думки про Дану, а потім вона вийшла з вбиральні. Вона була в м’якенькій рожевій піжамі, волосся розпущене по плечах. Швиденько залізла під ковдру і притихла, ніби спить, хоча я чув, що її дихання не таке розмірене, як у сплячої.  

Моє серце билось частіше, ніж треба, просто від її присутності. Певно, це все тому що Дана була типу "забороненою". Так, це через це мені так хотілось зараз доторкнутись до неї… 

— Добраніч, — пробурмотів я неголосно, відвертаючись від гріха подалі. 

 — Добраніч, — відгукнулась вона, а потім додала. — Приємних снів! 

Я вже уявив в усіх фарбах, що приємне мені могло наснитись і які від цього були б фізичні наслідки… 

Та навіть не треба було уявляти зайвого, можна було просто згадати той вчорашній сон, коли вона обіймала мене, пригорталась, торкалась своїм тілом мого. Від одних тільки думок про все це мені ставало жарко. 

Навряд Дана б оцінила всі ці думки про мій "приємний" сон зараз, коли мала спати зі мною в одному ліжку.

— Дякую, і тобі, Дано, — я заплющив очі, сподіваючись, що все ж все обійдеться і мама завтра спокійно поїде…

Сон якийсь час не йшов. Але врешті-решт я втомився думати про це все. Треба дати другові на горіхи за те, що він підіслав до мене цю акторку! Ну правда, вона сто відсотків акторка і знущається наді мною!

Я намагався якось розізлитись на Дану, принизити її в своїх очах, але, само собою, нічого не виходило. Особливо, коли прямо уві сні вона притислась до моєї спини своїм тілом і обійняла так, що я відчував спиною кожен її вигин… 

Чи може, я вже сплю? Кляте ліжко, клятий друг, клята… Ні, ну Дана ж тут не винна, все ж… 

***

гортай далі, там продовження ------------>