8. Дана

Коли я побачила на стелі павутинку, то захотілося прибрати її. Вдома мама завжди звертала на це мою увагу, тож я діяла на автоматі. Але стілець, на який я поставила табуретку,  виявився не дуже надійним, і я не встигла навіть оком кліпнути, як відчула, що лечу вниз, я заплющила очі від страху, а коли відкрила їх, то зрозуміла, що приземлилась прямо на Вадима. Наші обличчя були в кількох сантиметрах одне від одного…

 — Вибач,  — прошепотіла я. — Ти забився?

— Ні, — Вадим якось так подивився на мене і облизнув губу.

— Сину, чим це ти тут займаєшся?! — раптом почули ми жіночий голос зі сторони дверей до вітальні. — Срамота яка! На підлозі! У вітальні!

Я тут же підхопилась на ноги, відчуваючи, як серце завмирає в грудях. Дивилася на жінку, яка була схожа на Вадима, то це його мама?

— Добрий день, — привіталася, похапцем осмикуючи на собі халат. 

— Вона просто впала зі стільця, — сказав Вадим, також підіймаючись з підлоги. 

— Ну авжеж, на тебе прямо впала! — його мама невдоволено поглянула на мене. 

— Я просив тебе попереджати, коли збираєшся приїхати, — Вадим раптом теж насупився, ледь прикриваючи мене собою, ніби стаючи між мною і своєю мамою.

— Коли я попереджаю, ти одразу знаходиш причини, щоб втекти з дому, — вона насупилася дуже схоже на нього.  — А я хотіла хоча б один вечір спокійно з тобою поспілкуватися. 

— І про що нам спілкуватися? Ми з Даною збирались подивитись фільм. Я хотів щось замовити… 

 — Чудово, я з вами подивлюся, ми з Даною зараз щось приготуємо, так і ближче познайомимось… У вас все серйозно, ви живете разом? — вона кинула уважний погляд на моє домашнє вбрання.

— Еее… Думаю, це ненайкраща ідея… Ну, щодо приготування… А так ми тойво… Просто живемо разом, от, — схоже, Вадим дещо розгубився. — Ну, ми не пара, типу. 

 — Як це  — живете разом і не пара? — не зрозуміла вона. — Дана що, твоя коханка? 

 — Я просто знімаю у Вадима кімнату, — поспішила втрутитись я.  — Тимчасово, поки на курсах вчуся. 

— Ну авжеж, — вона підтисла губи. — Так я вам і повірила. Не хочеш казати нічого матері, — вона поглянула на Вадима з докором. — Навіть коли я вас буквально застукала, все одно не хочеш!

— Але вона дійсно просто на місяць тут, — відповів Вадим. — Це все Тарас її привів. 

 — То це Тарасова дівчина? У вас що, трійничок? — очі Вадимової матері примружились. 

 — Ні, — я відчула, що червонію. Поглянула на Вадима, щоб він усе пояснив. 

— Вона просто живе в мене, що ти хочеш? — перепитав він роздратовано. — Це тимчасово, і ми не пара. 

 — Ну-ну, — пробурмотіла мати Вадима, явно не вірячи жодному його слову. — То все ж я у тебе заночую, а завтра вже поїду додому.  В тебе ж є ще одна спальня. На дивані я спати не буду. І заради всіх цих ігор дівчинку ти ж теж не виженеш на диван? — вона вигнула брову.

Вадим закотив очі. 

— Дано, вона хоче, щоб ми разом спали, — сказав до мене. — Хоч ти поясни їй… 

 — Я можу на дивані, це не проблема, — сказала не дуже впевнено. 

— Блін, це якийсь капець! — Вадим, здається, починав злитися. — Добре, хочеш, щоб ми спали разом, будемо спати! Ляжеш в гостьову, а Дана у мене, добилась свого!

Я відчула, як мені стало жарко. Уявила, що знову відчую те, що трапилося тільки що, коли я впала в його обійми, і серце закалатало в грудях… Але не стала заперечувати, тільки кивнула, не дивлячись на Вадима. 

***

гортай далі, там продовження ------------>