3. Вадим. Облізлий монстр-довісок до червоної шапочки

Чого-чого я не очікував, так це в довісок до блондинки-червоної шапочки отримати якогось малого облізлого монстра. 

Я кинувся за нею і ми побачили кота на аж верхній поличці шафи в моєму кабінеті. Там стояли мої старі кубки, які я отримав, коли ще займався професійним боксом. 

На підлозі був один з кубків. Той, що колись був хришталевим. Один з моїх найкрутіших призів!

— Ану йди сюди, негіднику! — я став на стілець і вже майже схопив кота, коли він раптом зашипів і подряпав мене. 

Було дуже несподівано і боляче, я аж руку прибрав і зойкнув, а кіт тим часом скористався тим, що я відсторонився, і одразу зістрибнув прямо на підлогу. 

Ще за мить він вибіг з кабінету. Дана  побігла за ним, гукаючи:

— Пушок, не бійся, тут тобі буде добре, зараз дамо тобі щось смачненьке! 

За мить вона повернулася з кошеням на руках. 

— Треба йому купити корм, мисочку і лоток, — сказала вона.  — Я навчу його ходити в туалет. 

— Мене не попереджали, що ти будеш з котом. Вишвирни його, — я насупився.

 Богдана насупилась:

 — Я не можу його викинути. Він такий маленький, надворі холодно, нема що їсти, він загине… Ну, якщо ви не хочете його приймати, то я пошукаю якісь інші варіанти житла…

Ні, ну я не програю парі через довбаного кота! Чорт… На яких умовах цю дівку найняв Тарас? Просто загадка…

— Ти серйозно готова відмовитись від житла тут просто через кота? 

— Так, я не можу приректи Пушка на смерть, — закліпала вона великими блакитними очима. 

Я закотив очі. Ще раз поглянув на цей облізлий і брудний клубок шерсті.

— Помий його, — сказав гидливо. — Треба дати йому щось від глстів і бліх, я не хочу, щоб у мене в домі завелись блохи! 

 — Зараз я сходжу в зоомагазин, я бачила тут неподалік, усе йому куплю. А ви подивіться за Пушком, щоб він не нашкодив. Погладьте його, — вона тицьнула мені цього блохастика. 

Я знову закотив очі. Але все ж провів долонею по його маківці. Кіт раптом голосно замурчав . 

 — Я зараз буду! — вигукнула Богдана і зникла за дверима. 

— І що мені з тобою робити?.... — я поглянув на кота. Схоже, у мене не залишалось вибору, окрім як залишити на цей місяць і його…

***

Роботи сьогодні було не дуже багато, але я мав навідатись в свої клуби, скоро треба було подавати звітність. Це була доволі нудна частина моєї роботи, але важлива. Треба було, щоб до мене ніхто не міг придертись. Авжеж, у мене була купа людей, які займались підготовкою звітності, але все одно я повністю довіряв лише собі. В роботі пройшов цілиий день, а додому я приїхав майже опівночі. 

Дівчиська ніде видно не було, але на кухонному столі на тарілці були турботливо складені бутерброди, накриті прозорою кришкою від сковорідки. Реально, бутерброди. 

Я підійшов ближче і відкрив кришку. Ковбаса була нарізана товсто, та й сир теж. Навіть масла не поклала. Це що, жарт такий? А Тарас казав, що вона буде готувати мені!

Ну, там ще мала залишитись вчорашня італійська паста, я ж її вчора не їв, бо пішов на бій і вечеряв вже там.

Я зазирнув в холодильник і зрозумів, що пасти нема. Насупився, пішов до смітника, зазирнув: коробочка з-під пасти, порожня, лежала в смітнику. 

Вона ще й обʼїдатиме мене! 

Я пішов нагору, відкрив двері в її кімнату і вже хотів обуритись, але побачив, що Дана мирно спить, а кіт згорнувся калачиком біля неї на ковдрі. Покупаний, він одразу став дуже пухнастим. Відчувши мене, кіт розплющив очі і поглянув на мене, як мені здалося, загрозливо. 

— Добре, не буду її будити, вмовив, — сказав пошепки і обережно прикрив двері, але не до кінця, щоб кіт міг вийти…

***

Мені, здається, снилась гаряча дівчина, яка обіймала мене і цілувала, я прямо фізично відчував, ніби мене обіймають, але все ж чітко памʼятав, що у мене тепер "квартирантка" і лягав у ліжко я сам.

Але сон був аж надто реалістичний. Настільки, що, здається, я навіть завівся. Треба було прокинутись і сходити в душ. 

Я розплющив очі і раптом зрозумів, що ніфіга це не сон: мене дійсно обіймають тендітні руки моєї "квартирантки"…

***

гортай далі, там продовження ------------>