Розділ 16

Наступні два тижні видалися найскладнішими за останній час. В Рудому племені панував хаос, підіймалися повстання, йшла боротьба за місце альфи.

З одного боку, там змогли, нарешті, полегшено зітхнути: з'явилася примарна надія на покращення життя. З іншого, плем'я розбилося на два табори. Одні дотримувалися ідеї возз'єднання всіх племен Дебрену в одне, інші навпаки хотіли зберегти незалежність та продовжувати жити відособлено.

Горолла перебував там весь цей час, підтримуючи перших, виступаючи на площі, пояснюючи всім, чим вигідно й чому необхідно об'єднати племена. З іншого боку в нього летіли помідори та каміння. Іноді капці. У прямому сенсі. Народ виходив на такі зібрання з усім, що потрапляло під руку. Ухилявся, як міг, але уникнути синців не зміг. Враховуючи те, що є незадоволені, Горолла день за днем роз’яснював переваги великого племені всім охочим, допомагав нужденним. До нього приєдналися Алексія і ще кілька хлопців. Вони допомогли прибрати вулиці, навести лад на фермі, де навіть тваринам не надавали належного догляду. Чим взагалі займався Альфігон – не зрозуміло. Невже він міг тільки залякувати всіх? У племені панували убогість та бруд. Ми дивувалися тому, що є ті, кого все це влаштовувало. Це просто не вкладалося в голові.

До призначеного терміну виборів з’явилося два лідери серед Рудих.

Дорвін – вже немолодий чоловік, але дуже привабливий та повний сил. У нього було руде кучеряве волосся, виразні смарагдові очі. Попри свій вік, він був холостяком, жив у невеликому будинку на околиці Рудого поселення, займався різьбою по дереву, майстрував іграшки, посуд, потім розмальовував все це яскравими фарбами.

А головне – він вірив нам та теж хотів бачити Дебрен одним цілим. Він розповідав нам історії, які знав від свого прадіда про ті часи, коли дійсно всі племена жили разом й дуже хотів, щоб його діти й онуки жили в дружбі з іншими.

Ми з Едом та Шейлою, яка незмінно супроводжувала нас, встигли з ним подружитися та всіляко висловлювали свою підтримку.

Був у нього і опонент. Риктор. Він був прихильником диктаторської влади, він був один з тих небагатьох, хто звинувачував нас у смерті Альфігона, і зберігав у себе його портрет. Його послідовники також висловлювалися про те, що їм і без нас добре живеться. Спілкуватися з ним було важко, бо крім гучних заяв і звинувачень він не міг нічого сказати. Ніякі наші пояснення не слухав, а просто виганяв. Черговий задавака та деспот. Не можна допустити, щоб до влади в Рудому племені прийшов він. З таким альфою Дебрен й надалі будуть чекати неприємності.

Сильно змінився за ці дні мій брат. Я просто не впізнавала того хлопчину, який в будь-який момент був готовий підняти бунт, який вів боротьбу з внутрішнім «его». Зараз переді мною стояв дорослий чоловік, який знає свої цілі, бачить свої помилки та вчиться на них, а не психує через кожну невдачу. Багато в чому це заслуга Алексії. Ця дівчина змогла знайти ключ до його серця і душі, вона підтримувала його, як могла та завжди була поруч.

Я була рада за нього. Я дуже хотіла бачити його щасливим і самодостатнім чоловіком й альфою. І у нього є всі шанси досягти цього.

Сьогодні ми всі зібралися на центральній площі Рудого племені. Нас запросив Дорвін. Я не впізнала її. Останній раз, коли я бачила цю площу, вона вся була вкрита порослою травою, з кривими камінням, розбитими ліхтарями. До цього дня її прибрали, замінили ліхтарі, каміння прибрали, поставили дерев'яні лавки для мешканців, високі трибуни для промовців. Також сьогодні тут були розвішані різнокольорові прапорці та магічні кульки, що підсвічувалися золотистим світлом, грали музиканти, стояли столи з їжею та напоями для всіх охочих.

На селище опустилися сутінки. Вибір альфи був призначений на вечір, на момент, коли сходить Місяць, щоб разом з Повним Місяцем зустріти нового лідера племені.

Голосування за кандидата проходило напередодні. У спеціальні скриньки, встановлені тут же, кожен мешканець повинен був опустити папірець з ім'ям свого кандидата. Весь вечір, до пізньої ночі Горолла, Ільмиган, Едгріф та Ярослав вели підрахунок. Їх вибрали самі Руді, справедливо вирішивши, що сусіди не стануть нікому підігравати й правильно порахують всі голоси.

Але хитрі чоловіки, знаючи результат, не сказали його навіть мені. Я страшенно нервувала, щиро переживаючи за долю сусіднього племені.

Я сиділа в першому ряду, поруч з Джіланою та Шейлою. Ми міцно трималися за руки. Вони теж не знали результатів. Хоча, може, удавали, що не знають. Шаманки все ж таки. З шаманкою Рудого племені спільну мову поки знайти не вдалося. Леккре була хоч й молодою дівчиною, у якої недавно померла мати, залишивши її саму, проте дуже замкнутою. Нікого до себе не підпускала. Ми не наполягали. Встигнемо ще.

І ось на імпровізовану сцену вийшли чоловіки під гучні оплески присутніх. Попереду йшли кандидати на роль альфи: Дорвін та Риктор, в джинсах і футболках. Тільки у Дорвіна вона була жовтою, а Риктора – червоною.

Слідом йшли Гор та Ед. Вони вдвох несли скриньку, в якій зараз лежала доля всього нашого світу. Завершували колону Ільмиган і Ярослав.

Адреналін зашкалював, сил чекати більше не було.

Дорвін почав виступ:

 – Любі мої друзі! Сьогодні особливий вечір, особливий Повний Місяць, в якому народжується наше нове життя. Я впевнений, що на всіх нас чекають поліпшення та найголовніше – мир й дружба. З давніх-давен Дебрен створювався як єдиний світ для пантер-перевертнів, ніколи не мало значення, якого кольору у нас шкура. Ви всі знаєте, що вже декілька сотень років ми всі перебували під дією прокляття, накладеного ревнивцем. Це неправильно. Я думаю, прийшов час все виправити! Так дізнаймося результати вашого вибору!