Розділ 15

За час нашої відсутності у Дебрені завершилося будівництво салону краси в Чорному та лазні в Білому племені. Я, як й обіцяла, привезла помпи, фільтри, шапочки та ще різні цікаві дрібнички й аксесуари для інтер'єру лазні й салонів, а також безліч сувенірів, посуду та одягу. Вибирали разом з Едгріфом, часом голосно сперечаючись, але все ж у підсумку прийшли до компромісу. Як ми все це привезли – питання окреме, але ми впоралися, це найголовніше!

Коли всі трохи заспокоїлися, ми з Ільмиганом вирушили оглядати результати масштабного для селища будівництва.

Я із захопленням розглядала нові приміщення, басейн і урочисто заявила про відкриття. Тепер з'явилися нові приємні турботи. Лазня дуже сподобалася моїм одноплемінникам, а басейн викликав у всіх неймовірний дитячий захват. У ньому цілими днями плескалися і дорослі, і діти, використовуючи за прямим призначенням. А я раділа разом з ними тому, що моя ідея прийшлася всім до душі.

Ільмиган не переставав дякувати за таке нововведення, а ще зізнався, що втомився від всіх справ й готується передати пост альфи своєму синові – Гороллі. Ось тут вже настала моя черга дивуватися.

 – Чому? Ільмигане, я, звісно, рада, що ти прийняв таке непросте рішення, і точно знаю, що Гор впорається, адже він давно чекав цього. Але ти впевнений, що зараз відповідний для цього час? Протистояння з Рудим племенем все ще не закінчено. Ми не знаємо, коли вони нападуть знову.

 – Серафимо, дівчинко моя, авжеж, я впевнений, я точно знаю, що молодь швидше знайде спільну мову між собою, я занадто старий для цього високого поста.

 – Дядьку, ти перебільшуєш, ти ще в самому розквіті сил! – заперечила я.

 – Ось саме тому і хочу ще встигнути насолодитися життям, – усміхнувся він. Я тямущо кивнула. Без Джілани тут точно не обійшлося.

 – Коли має відбутися церемонія? – запитала я.

 – Вже за два тижні.

 – Гор вже знає?

 – Ні, це буде сюрприз.

 – Ти вмієш дивувати!

 – Намагаюся, – посміхнувся Ільмиган.

Ось як у нього виходить з таким незворушним виглядом і так спокійно мені зараз говорити про передачу поста, а синові збирається сказати тільки на Раді Племені? Дивовижна людина-пантера!

 – А як Альфігон? Він не проявляв агресії, поки нас не було? – задала важливе для мене питання.

 – На щастя, ні. Але це ще не означає, що він змирився, швидше за все – це затишшя перед бурею.

 – Залишається лише чекати, – зітхнула я, щиро сподіваючись, що про нього ми більше не почуємо. Хоча зовсім не вірила в це.

 – Гаразд, Серафимо, ходімо додому, інакше Джілана почне хвилюватися. До речі, вона смачний обід готує.

 – М-м-м, як давно я не їла її смаколиків. Ходімо швидше!

***

Два тижні пролетіли немов один день. Я навіть не встигла оговтатися від турбот, що утворилися з відкриттям обох салонів, як настав день Ради Білого Племені. Я хвилювалася так, неначе це мені належить стати альфою племені Білих пантер. Едгріф підтримував мене, заспокоював, навіть малюки в моєму животі, який вже був помітний, влаштовували танго і запевняли, що якщо я не перестану так сильно переживати, то почнуть нервувати вже вони, а це може призвести до мимовільного сплеску магії. Переконали, але ненадовго. В цілому вагітність, така незвична для людини, протікала добре. Я не відчувала ні токсикозу, ні запаморочень, не було набряків. Я прекрасно себе відчувала, працювала в салоні в Чорному племені, готувала настоянки, варила шампуні і гелі, а ще встигала допомагати Едгріфу в його справах.

На головній площі селища було багатолюдно. Сюди зійшлося все Біле плем'я і частина Чорного – Шейла, Ярослав і Едгріф, як представники влади, зайняли місця на трибуні, поруч з Ільмиганом, Гором, Таром, Джіланою та мною.

Сьогодні площу прикрасили різнокольоровими прапорцями, грала музика, на спеціальних столах розставили напої – соки, воду, холодний і гарячий чай.

І ось підвівся Ільмиган. Він одягнувся сьогодні в костюм – білі штани, сорочка і жакет.

 – Любі мої, сьогодні ми зібралися з вами на традиційну щомісячну Раду Племені. Ми не будемо говорити сьогодні про неспокійні дні. Ви й так всі прекрасно знаєте, що в Дебрені настали нелегкі часи й, можливо, хтось із вас зараз засудить моє рішення, але, все ж таки, я хочу сказати всім вам дякую за те, що довгі роки ви підтримували мене, прислухалися, приходили за допомогою. Я радий, що наше плем'я дружне, радий, що зовсім недавно ми об'єдналися з Чорним Племенем, зробивши перший крок до відновлення цілісності нашого світу, до возз'єднання всіх племен, як це було споконвіку. Я щиро вірю, що ми будемо і далі жити у мирі та дружбі, шукати свої істинні половинки по всім джунглям, виховувати нове покоління. Також я впевнений, що настане день, коли буде знищений режим Альфігона, коли Руде плем'я також стане нам добрим другом і сусідом. Це все в наших руках, – він зробив паузу, але тут же пішов шквал оплесків на підтримку його промови. – Дякую, друзі мої. Спасибі. А зараз прошу тиші й уваги. Я повинен повідомити вам важливу річ.

Народ на площі схвильовано переглядався, не розуміючи нічого, було помітно, що всі присутні щиро хвилюються. У мене спітніли долоні й прискорено билося серце.