РОЗДІЛ 53

   Час втратив свою владу над нами. Ми не слідкували за ним. Лише добряче проголодавшись, вирішили, що час повертатися до будиночку. Неохоче зібравшись, попрямували стежкою вгору. Дивно було почуватися такою щасливою, весь час ловити на собі жадані погляди, розгадка яких криється лише у вас двох. Тобі нарешті відкривається вся суть життя. Одвічні питання, якими ми весь час задаємось, наче знаходять усі відповіді. Ось через що відбуваються війни, ріжуть собі вени чи здійснюють історичні відкриття. Через кохання. Кожен з нас прийшовши у цей світ і до останнього подиху мандрує своєю долею, весь час шукаючи його. Тобі відкривається все лише у ту мить, коли ти по справжньому закоханий і коханий.

   Ми мовчки йшли поруч, тримаючись за руки. Слова були зайвими. Хіба не сказали усього наші тіла, наші уста, наші очі? Те, чого ми обоє прагнули, здійснилось. Але жага не пройшла, а навпаки посилилась. Хотілось знову і знову цілувати кожен сантиметр його тіла і отримувати ласки навзаєм.

   Не встигли ми з’їсти нашвидкуруч приготовленого пізнього обіду, як незчулися, коли опинилися у ліжку. І все почалося спочатку. Пристрасть, яку доводилось так довго стримувати, нарешті була випущена назовні, показавши усю свою силу. Наситившись одне одним, позасипали.

   Я прокинулась, відчувши, що поруч чогось бракує. Розплющила очі і побачила як в каміні палахкотить полум’я. Надворі вже була ніч. Припіднявшись на ліктях, окинула поглядом кімнату. Максима Вікторовича ніде не було видно. Навколо були розкладені свічки, що створювало атмосферу давнини. Загорнувшись у ковдру, спустила ноги на прохолодну підлогу і почовгала до каміну. Полум’я мене заворожило і я не помітила тіні, що непомітно підкралась ззаду. Мене обійняли сильні руки і я відчула дотик гарячих губ до своєї шиї. Мої ж власні тіні поховалися десь по закутках, час від часу висуваючи потворні обличчя. Одній із них вдалося на мить вийти зі схованки і оскалити до мене зуби.

• Чому ви привезли мене сюди? – вирвалось у мене те, що мало б залишитись лише думкою.

   Чоловік відірвався від моєї шиї і сівши на диван потяг мене за собою, всадовивши поруч.

• Я знав, що зміна обстановки допоможе тобі не так категорично зациклюватися на статусах і дозволить розслабитись. Тут все по іншому. Десь зникли хазяїн і служниця, а з’явилося двоє закоханих, яких шалено тягне одне до одного. – Він пригорнув мене до себе, поцілувавши по батьківськи у голову. – Ти перша, кого я привіз у цей будинок. Зазвичай, я приїздив сюди, щоб сховатися від цілого світу і побути наодинці зі своїми думками. Але цього разу мені захотілося утекти від цілого світу разом із тобою. Вибач, що довелося збрехати. Я не знав як ще інакше можна виманити тебе. Тут людина ніби оголяє своє істинне «я» і забуває натягати маски.
• Навіть, якщо забути про соціальні статуси, що часто стають причиною табу на стосунки, ви ж не знаєте про мене усієї правди.
• Я знаю достатньо, щоб зрозуміти, яка ти людина. Мені ні з ким ще не було так комфортно, як з тобою. Ліно, я вже прожив достатньо, щоб віднайти ті цінності, які дійсно у житі є важливими. Я мав відносини з неймовірно красивими жінками і жінками з п’ятьма іноземними дипломами, а ще зі спадкоємницями великих статків. В мене були довготривалі стосунки з заручинами, які закінчилися нічим. Я можу тобі впевнено заявити, що це все немає ніякого значення. Коли ти залишаєш без підґрунтя думки про те, що слід робити у житі, щоб відповідати стереотипам суспільства, і починаєш відшукувати істині речі, що зможуть зробити тебе щасливим, ти звільняєшся. Я почуваюся щасливим тут і зараз з тобою. То чому має хвилювати те, що надумають собі люди, до яких мені байдуже? Ніхто з них не зможе дивитися на мене блакиттю твоїх очей, дарувати такої красивої посмішки і викликати таке невгамовне бажання.

   Я була неймовірно розчулена, почувши такі слова. Здавалось, це все, про що можна було б мріяти, та тіні, що на деякий час причаїлись у закутках, нікуди не ділися.

   Ми займалися коханням лежачи біля каміну, гріючись від тепла полум’я, а після знесилену, господар відніс мене на ліжко, де я стомлена, вмостилась у його обіймах і проспала до ранку.

• Ніхто й ніколи більше не посміє тебе образити,- долинуло у вуха крізь сон, чи це просто був витвір моєї багатої уяви.

   Не зважаючи на втому, я прокинулась удосвіта з тривожними думками. Спати більше не хотілось і поглянувши на інший кінець ліжка, де з дитячим виразом обличчя посапувало велике тіло, піднялась і вийшла на ганок. Оперлась на поруччя, замилувавшись незайманою частинкою природи. Раптом відчула як на плечі лягло щось м’яке і тепле. Ковдра.

• Доброго ранку! Мені здалось, що я вчора достатньо виснажив тебе, щоб не вставати з ліжка до вечора. Мабуть, не розрахував різницю у віці і здатність молодого організму до відновлення.
• Не хвилюйтеся, у вас не бракує сил, щоб виснажити мене достатньо. Просто це місце подарувало мені стільки щасливих миттєвостей, що я прагну запам’ятати кожен листочок, кожен подих вітру і кожну деталь, щоб знову і знову відновлювати ці спогади у своїй пам’яті.
• Навіщо? Ми приїжджатимемо так часто, що ти не встигатимеш скучити за цим домом.

   Я сумно посміхнулася, але замість відповіді обняла чоловіка за талію і міцно притислась до нього, щоб назавжди закарбувати це відчуття спокою і безпеки.

    Чоловік швидко розпалив у печі, що мене неабияк здивувало. То він не розраховував на мої вміння у цьому занятті? Ми приготували поїсти, після чого почали збиратися у зворотну дорогу.

   З кожним кілометром я все більше і більше поверталась до своїх страхів. Ми поверталися у світ стереотипів. У світ, де він є багатим бізнесменом, а я лише служницею, що приїхала заробити грошей для своєї донечки. Мене з’їдало відчуття провини, що за цих два дні, я геть забула про Софійку. Невже можна бути такою егоїсткою? Що коли дитині там погано? Як я смію насолоджуватись товариством цього чоловіка? Я пообіцяла собі по приїзді одразу ж подзвонити до матері.