Дзвінки припинились одразу ж після того, як я погодилась не подавати до суду. Аня з Катею в один голос твердили, що я роблю помилку. « Не можна такого людині пробачати .» - намагалися переконати вони мене. Та я була щасливою вже від того, що більше не живу в обмані. Вражена картиною, побаченою тоді у Київському кафе, не раз прокидалась серед ночі з подібними сновидіннями. Тільки у снах, я вривалася у середину і дозволяла собі відгамселити зрадників, чого не наважилась зробити в реальності. Очевидно, я так і не змогла остаточно відпустити цю ситуацію і так чи інакше вона показувала свої болючі наслідки у снах.
Як не дивно, кошти почали надходити того ж місяця. Це були незначні суми, але нам з Софійкою цілком їх вистачало, щоб я могла не працювати, а займатися вихованням дочки.
Та час ішов і дівчинка почала задавати питання. У її дитячому світі чогось чи когось не вистачало – батька. Особливо, після того, як мала пішла в садочок, де майже у всієї групи були татусі, а у неї такого персонажа не було. Як малечі пояснити, що її батько покидьок? Що він нас використав для створення необхідної картинки щасливої сім’ї? Що він жодного дня поки ми були «сім’єю» не назвав її своєю дочкою? Що він спокійно жив подвійним життям, маючи ще одну квартиру, де облаштував любовне гніздечко з жінкою, яку дійсно кохав. Цього не розповіси дитині, принаймні зараз. Можливо колись… А зараз слід вигадати щось банальне, на кшталт, що її батько космонавт і полетів відкривати чужоземні цивілізації. Ні, я ж не хочу, щоб моя донька стала посміховиськом для інших дітей. Тож довелося вигадати ще банальнішу відмовку, мов татко працює дуже дуже далеко і поки що не може до нас приїхати, але колись це обов’язково станеться. І до того часу ми будемо його чекати. Дитина повірила у мою брехню і з упертістю доводила це у садочку, коли хтось намагався провокувати її цією темою.
Не тільки діти ставали причиною Софійкиних сліз. Був у мене конфлікт із вихователем.
І поки вихователька стояла з відкритим ротом, зізнаюсь, що прочитала не одну книгу на тему матерів – одиначок, адже розуміла, що тиск з приводу цього обов’язково буде.
Здається, жінка зовсім не очікувала почути таку відповідь на її слова. У нас ще сформований образ беззаперечного авторитету вихователя чи вчителя, але у світі, де все змінюється набагато швидше, ніж ми встигаємо змигнути оком, слід пам’ятати, що ті методи, які ще діяли з нами,нашим дітям уже геть не підходять і якщо ще хтось цього не розуміє, слід йому нагадати.
Після цієї словесної перепалки, у садочку більше не порушували тему неадекватності моєї доньки, але схоже мою персону там обговорювали не раз і підозрюю не з найкращої сторони. Це аж ніяк не заважало мені насолоджуватись материнством. Я присвятила Софійці весь свій час, забувши, що існують якійсь інші грані життя для молодої жінки.
Остання спроба Ані змінити моє холосте «нещасне» становище відбулась на її весіллі, куди вона покликала мене дужкою. Мене дружкою! Уявляєте? Я всіляко намагалася відмовитись від такого статусу та дівчина вперлася на своєму: