РОЗДІЛ 29

   День за днем все змінювалось. Це відбувалось не лише з тілом, а й із внутрішнім світом. Попри негатив, що мене оточував, я була цілком спокійною. Наче вся моя енергія перемістилась усередину.. Все, що було назовні стало неважливим. Чому так, поки що незрозуміло.

   Постійні докори перейшли в паралель.Вони мене більше не чіпали. Невидима захисна оболонка, обтікала моє єство. Здавалось, що навіть звістка про другий всесвітній потоп не змогла вивести мене із рівноваги.

   Мабуть так задумано природою для того, щоб захистити ембріон у перші місяці життя.

   Я намагалась не думати про завтрашній день, інакше збожеволіла б. Є тільки сьогодні і сьогодні чудове.

   В магазині дівчата безперечно мене балували. Особливо Катерина Василівна, що навідміну від рідної матері, обволікла піклуванням. Саме вона практично за руку відвела мене до гінеколога, де я стала на облік. Спочатку змусили пройти медичне обстеження чи не у кожного лікаря. Після цього висмоктали десь з літру крові. Під кожним кабінетом доводилось сидіти близько години, оскільки в наших лікарнях щонайменше по три черги. Перша - це ті, яких приводять за ручку і одразу ж заводять у кабінет. Друга - це люди переконані у своїй особливості настільки, що ігноруючи чергу, ламаються одразу ж у двері. І ще є третя черга. Це такі як я люди, які вважають своїм громадським обов'язком показувати приклад правильної поведінки і тому дві інші категорії вважають нас невдахами. Звичайно, ми жертвуєм для цього своїм часом, але нагороджуємося відчуттям високого рівня культурності. "Ось погляньте, які ми виховані, не те, що ви!" - кидали поглядами вслід наглим пацієнтам, які вже покидали жіночу консультацію.

   Моя лікарка, оглянувши мене, сказала, що все гаразд і попрохала нагадати майбутньому батькові про бережливе ставлення. Ну от почалося.Щось зарано. Ще ніде нічого, а вже доводиться виправдовуватись.

- Як це батька немає? Ви що від Святого Духа завагітніли? - їй здалось це дуже дотепним і вона розсміялася.

- Вважайте, що так,- огризнулася я.

- Йому аналізи теж необхідно здати. Можливо він погодиться прийти?

- Але духи не здають аналізів. А прийти може будь коли, ви просто покличте. - Я вирішила їй підіграти.

   Жінка глянула на мене, як на божевільну і призначивши дату наступної консультації, відправила геть.

   Доведеться звикати до таких незручних ситуацій. Та це ще квіточки, ягідки почнуться пізніше, коли стане помітним живіт. З'являться безліч допитливих персонажів, яким кров з носа потрібно буде знати, хто ж мене так ощасливив.

   Я попередила батьків, що з'їду від них як тільки зможу. Катерина Василівна вже підшукувала мені підходяще житло. Мама розридалась, батько ще більше насупився і як завжди промовчав. Я не бажала соромити їх своїм положенням, тому буде краще, якщо переїду до району, або ж до іншого села. Та як я зможу оплачувати його сама, ще й з дитиною, не розуміла.

- Ліно, ти не мусиш переїджати! - сказала якось мати. - Тут і твій дім теж. Просто ми ніяк не можем змиритися з твоїм вчинком, а точніше його наслідком. Я вважала, що молодь двадцять першого століття набагато більш проінформована, ніж ми були у свій час.

- Молодь може і проінформована, але ж ваша донька наївне і неосвічене відлюдько. Що забули?

- Вже не слід показувати свій характер, дочко! Щось потрібно з цим робити. Скоро всім стане видно цей сором,- вона тикнула пальцем у живіт. - Може, того Казанову десь виловити?

- У того Казанови є дівчина і мабуть вони дуже щасливі разом. Мій дзвінок він проігнорував, а отже я йому не потрібна. Я зі всім впораюся сама.

- Погляньте, які ми самостійні! Ти хоч розумієш, що таке ростити дитину в одиночку?

   І так безкінечно. В " Мандаринці" все відбувалось по іншому.

   Дівчата весь час запитували, як у мене справи, як я себе почуваю і чи нічого мені не потрібно. А ще ми частенько обговорювали ім'я майбутньої дитини. Якщо буде хлопчик, назву Кирило, дівчинку- Софійка.

   Катерина Василівна зайнялась і моїм харчуванням. Жінка змусила замінити кекси й каву на фрукти й сік. А так хотілось чогось смачненького. Тому, користуючись її відсутністю, я частенько порушувала встановлене меню. Їсти хотілось мені завжди, причому все попідряд. Внаслідок, я почала набирати вагу. Та оскільки одяг купувався мною завжди вільний, на кілька розмірів більший, оновлювати гардероб знадобилось лише на шостому місяці вагітності.

   Минув тільки рік від моєї невдалої поїздки у Москву, а все вже докорінно змінилось. Сьогодні в мене зовсім інші думки і хвилювання. І з кожним днем я розуміла, що дозволивши образити себе, нізащо б не дала в обіду те, що ношу під серцем. Те, що скоро має з'явитися на світ.

   Я від батьків поки що не переїхала, але тижнями пропадала у Ані, що чомусь вселила собі в голову думку, наче вона найкраща  наглядачка за вагітними. Її хлопець поїхав на заробітки до Польщі Потрібно ж заробити на весілля. Тож я почувалася цілком кофортно у її домі. Це краще, ніж вічні скиглення батьків. Попри все це, чудово усвідомлювала не дуже сприятливу ситуацію, в якій опинюся згодом. Частенько штурмувала мозок запитаннями: Що ж далі?

   Безперечно, ці дві чудові жінки матимуть назавжди мою вдячність, але утримувати вони мене не повинні.

   І от одного грудневого дня я торгувала в магазині. Мені вже не легко було вистояти весь день на ногах, отож ми з Анею працювали по пів дня. Крім цього хазяйка частенько підміняла.З хвилини на хвилину мала з'явитися моя напарниця. Я перераховквала щось на калькуляторі, коли до магазину відчинись двері і з вулиці пробралося холодне повтря.

- Ти вчасно! Я ледь стримуюсь, так хочу в туалет. Багато там вже снігу надуло?