РОЗДІЛ 27

   Того дня я твердо вирішила, що більше ніколи не зв'язуватимусь з чоловіками. Вони приносять лише біль і розчарування. Я розповіла про все що сталося Ані, яка замість співчутливих фраз на кшталт " бідненька моя", посипала на мене купу докорів. Вона ж мене неодноразово попереджала щодо цього хлопчини. Але ж я жила незрозумілими надіями і минулими спогадами. Її пропозиція познайомити мене з нормальним кавалером залишалася в силі. А мої наміри стати заядлою феміністкою дівчина висміяла і назвала безглуздими.

   Я повільно поверталась до свого звичного життя. І здавалось, що все поступово повернеться у звичне русло. Та доля не прощає безглуздих вчинків. Не знання законів не звільняє від відповідальності. Тому й не дивно, що я понесла відповідальність за своє невігластво.

   Якось одного ранкового дня, ми сиділи у "Мандаринці". Це був один із тих чудових ранків, коли прокидаєшся з бажанням жити і усміхатися всім навкруг. Погода, відчуваючи твій настрій, дарує сонячний, літній день для щасливих мрій.

   Зробивши собі капучіно і узявши по круасану, ми присіли за столик з наміром запхнути все це у себе. Безтуботно перемивали кісточки якісь старій леді, що частенько заходила до магазину з наміром перевірити твої нерви. Три години вибирала товар, вичитувала склад на упаковці, а після зі словами, що у іншій крамниці на п'ять копійок дешевше, ішла геть. 

    Та раптом мене почало нудити. Я вскочила і вибігла з магазину, адже туалет знаходився на вулиці. Ще й слід було здолати дистанцію не менше ста метрів. Звичайно, що я не встигла. Виблювала просто за магазином. Обпершись рукою на стіну, другою трималася за живіт. Нудота повільно відступила і дихання відновилось.

    Аня вийшла за мною і тепер стояла позаду, спотерігаючи за цією картиною. Я поглянула на неї і спробувала усміхнутись, щоб приховати як мені соромно.

- Мабуть, щось з'їла не те,- почала виправдовуватись я.

- І часто тебе так нудить? - дівчина дивилась на мене якось підозріло.

- Останніми днями кілька разів знудило. Їм все підряд ось і маю.

- Давай повернемось до середини, хай зіваки не зиркають.

   Ми повернулися до магазину і лише після того, як було виконане моє проханя забрати подалі солодощі, сіли знову до столу.

- Ліно, я задам тобі не скромне запитання,- після мого кивка дівчина продовжила. - Знаю, ти не хочеш про це згадувати, але тієї ночі ви користувалися якимось захистом?

- Що ти маєш на увазі?

- Захистом, Ліно! Презервативом чи чимось іншим. - Вона почала сердитися.

- Не пам'ятаю. Здається, ні.

- Отакої! Аня сплеснула руками. - Коли в тебе останній раз були місячні? Лиш не кажи, що не пам'ятаєш, бо мене саму почне нудити від твоєї неосвіченості.

- Місячні? - я ще не розуміла до чого ведеться ця розмова. - Причому тут мої місячні? Я кажу, що отруїлась...- І тут нарешті в голові почав складатися пазл. - О, Боже, Аню ти думаєш я можу бути...- Я запнулась, боячись вимовити все вслух, наче доки воно у середині, я була в безпеці.

- Евріка! Яка ж ти догадлива? Ти не думала пройти тест на айкю? Генії математики в порівняні з тобою, лузери.

- Та хіба таке могло статися?

- Ну що ти? Це чудо із чудес. Біологію у школі потрібно було вивчати. Якщо між двома особами протилежної статі відбувається статевий акт, в результаті якого сперматозоїд потрапляє...

- Аню, годі! - простогнала я.

   Відчайдушно намагалася пригадати, коли востаннє були місячні. Були ж? Ні, цього місяця точно не було. Я обхопила голову руками і застогнала. Ні, цього не може бути! Невже так просто можна завагітніти?

- Стоп! Не панікуй! - дівчина, помітивши мій відчай, намагалась заспокоїти.- Це лише здогадки і можливо немає ніякої вагітності. Для впевненості потрібно зробити тест.

- Ой, Божечки! Не вірю, що це відбувається зімною. Я не хочу його проходити. Що, коли все виявиться правдою? Я ж збожеволію.

- Схоже, ти вже збожеволіла. Випий води, а то он позеленіла уся, як та жаба на болоті. Тільки щось твій принц не поспішає на пошуки, а навпаки наробив шкоди і дременув у своє царство.

   Вона простягла мені келих з водою, і я узяла його тремтячими руками. Піднесла до рота, та тут нудота навернулась знову. Поставивши склянку на стіл, вибігла на вулицю.

- Схоже, тест лише формальність,- продовжила Аня, коли я повернулась.- Я схожу в аптеку, а ти тим часом постарайся нічого тут не заблювати.

- Ань!

- Що?

- Мені так страшно.

- Я знаю,- дівчина узяла мене за руку.- Все буде добре. Можеш розраховувати на мою підтримку.

   Аня повернулась за кілька хвилин. В руках вона тримала невеличку коробочку, яку простягла мені :

- Іди в туалет і використай текст згідно інструкції. Там все доволі зрозуміло.

- Підеш зі мною?

- Ні! Не переоцінюй нашу дружбу.

   Я, зібравшись з духом, вийшла з магазину. У вбиральні витягла з коробочки інструкцію і почала читати. Через хвилювання букви розпливались на папері. Та нарешті я допетрала, що слід робити. Помочившись на паперову смужку, стала чекати. Але за мить передумала і не поглянувши на результат, повернулась з тестом до магазину.

- Поглянь ти, бо у мене ноги підкошуються.

- Яка різниця, яким буде результат? Прийми будь яку правду.

   Я опустилась на стільця, а Аня пильно розглядала паперову смужку. По виразу її обличчя важко було щось зрозуміти. Чудова актриса  з неї б вийшла. Уміє контролювати свої емоції, коли бажає. Я шукала в її очах спасіння. Нехай вона мене обманить, але скаже те, що я хотіла почути. Що все це брехня, кошмарний сон і все зараз скінчиться. Та подруга продовжувала мовчати. До горла підійшла нудота, яка без тесту давала зрозуміти, що мені гаплик.