17

Кілька хвилин тривало задумливе мовчання. Нора переступила з ноги на ногу, потім врешті знову звернулась до лицаря:

— Вставай, Лео.

Я встигла оцінити його дорогу кольчугу, міцний меч та якісну амуніцію коня. Останній косив на мене оком, бив копитом та невдоволено фиркав, але не тікав. Навчений. Зазвичай тварини мене побоювались. Хижі ще терпіли, а травоїдні зазвичай тікали геть.

— Ви можете відмовитися від послуг цих людей, пані, — промовив Леонард, вирівнюючись. Зростом він був вищий за дівчинку майже на дві голови. Але обличчя ще зберегло якісь наївні дитячі риси. Можливо, він був на рік чи два старшим за Нору. І, звісно, поки не позбувся властивої підліткам інфантильної самовпевненості.

Юна герцогиня глянула на нього з сумнівом, а я схрестила руки на грудях та саркастично запитала:

— І лишитися під захистом одного лицаря?

Він стрепенувся, хитнув головою, волосся метнулося вгору, наче здиблена шерсть.

— Я помру за свою пані! — пафосно вимовив він, викликаючи мою посмішку:

— Звісно, помреш. А тоді твоя пані лишиться сама, і спершу нею скористаються усі охочі найманці, а потім вбʼють. Або в іншій почерговості, не важливо.

З кожним моїм словом лицар робився все блідішим. Його погляд кинувся вбік, брови насупились. А за мить він різко скинув меч та наставив вістря на мене:

— Не смій таке казати, мерзенне створіння ночі! Ти не гідна навіть дихати одним повітрям з моєю пані!

— Лео, припини! — вигукнула Нора і легенько вдарила хлопця по ліктю. Той злякано глянув на неї й одразу ж опустив руку.

— Але, моя пані, — його вираз обличчя знов змінився на розгублений. — Ви у небезпеці поряд з цими монстрами! Ви… — мені дістався короткий погляд, але зрештою юнак вказав на Мора: — Чому ви обрали його? Адже він злочинець! Чому не звернулися по допомогу до Конклаву?

Нора підібгала вуста, поглянула на чаклуна, наче очікувала від нього допомоги у суперечці. Але той вже зручно влаштувався на поваленому дереві та просто прислухався до розмови. Почувши звинувачення, навіть бровою не повів.

— Лео! — Нора вирівнялась та підвищила голос. Щось у її постаті невловимо змінилось, і вперше після пароплава, вона дійсно нагадувала спадкоємицю давнього роду аристократів. — Припини! Не тобі вирішувати хто буде мене супроводжувати. Мора найняв Говард Шеро, а він був кращим другом батька. Він ніколи мені б не нашкодив. А вночі на нас напали чаклуни з Конклаву, вони хотіли мене вбити.

— Це неможливо, — насупився Леонард. — Конклав незалежний, він не може втручатися у справи королівств.

— Ти хочеш звинуватити мене у брехні? — Нора загрозливо звузила очі. Її лицар стрепенувся: 

— Ні, що ви! Ніколи! — він схилив голову на знак покори. Але не здався: — Та все ж… моя пані, подумайте. Поруч із вами монстри: чаклун-вбивця, вигнанець Конклаву та зрадник. І Дитя Ночі. Вона може впасти у безумство будь-якої миті. Це зараз вона схожа на жінку, але вже цієї ночі може перетворитися на тварину, що прагне тільки вбивати. Я не зможу вас захищати і він зовнішніх ворогів, і від внутрішніх. Ви маєте позбутися цих…

— Не має, — від голосу Мора прохолодне повітря закрижаніло. Я зацікавлено глянула на нього. Чаклун продовжував сидіти у розслабленій позі та спокійно дивитися на хлопця. Той навіть рот не встиг розкрити, коли Мор припечатав: — Ти можеш скільки завгодно казати про те, що я монстр, вбивця і все інше. Але зараз я найманець, який мусить виконати замовлення. Оплату я отримаю тільки у пункті призначення. Тому що б ти не говорив, я лишуся поруч з Елеонорою.

Лицар шумно видихнув повітря через роздуті ніздрі, стиснув губи в тонку лінію, мʼязи обличчя напружилися.

Я насмішкувато пирхнула:

— Загалом, я можу забратися геть. Але в тому випадку, якщо заплатиш мені одразу. Приймаю тільки бурштин.

Елеонора прикрила очі рукою та зітхнула.

— Ці двоє дивні, але у них є мотивація довести мене до Мішгорту. Тому поїдемо разом. Слухай, Лео, а в тебе немає їжі?

На останніх словах голос Нори здригнувся. Лицар змінився в обличчі, очі злякано розширились, а тоді він наче забув про нас з чаклуном, скоріше скинув з себе плащ та простягнув дівчині:

— Надягніть, моя пані, ви змерзли! У мене є припаси. Вони не гідні вас, але це те, що маю зараз.

Поки Нора куталась у теплу накидку, а лицар нервово рився у сумках, я відійшла та знову опустилась на стовбур дерева. Здається, привал затягується.