Дорога в небокрай
Про дорогу
Коли людина відходить критично від дороги до себе, тоді її Всесвіт пробує реанімувати через відбирання «найулюбленішої» частини життя, привернути увагу до справ насущних.
У багатьох випадках - це є робота.
Людина заганяє себе насильно туди, аби закрити очі на свої внутрішні проблеми.
—Ну а що такого станеться, це ж робота, моя улюблена?! - так у більшості відмахнуться.
А й справді, що може статися?
Різне й поволі - спочатку люди ведуть себе, наче їх поміняли, потім пропадає натхнення, а виникає наче й огида.
Чим більше вкладаєш, тим менша віддача. Водночас, ніби хтось запускає закони обміну в інший бік.
Так бува, бо по-іншому людина вже не чує. Залишається останні шанси у Всесвіту та янголів направити непослуха назад до себе.
А людина аж ніяк не вгамується, бо ж налаштувалася йти далеко вперед, все вище, аж до зірок, а тут - раз і коліна обдер, бо шпортаєшся раз через раз.
Такі люди, ще є й борцями - увесь світ неправильний, лише вони - світочі правди, давай один проти всіх.
І то так по-справжньому у них виглядає, на всі сто. Наче таким наступом хтось колись шось виграв.
Результати мізерні, як видно насправді - у сліпій боротьбі і себе гублять, і свою правду, і надію.
Та чи вийде щось з тих зусиль Всесвіту?
А то вже інша історія.
#741 в Сучасна проза
#51 в Не художня література
Відредаговано: 19.01.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
