Несподівана зустріч

Червона ауді їхала неспішно. Павлуша крутив радіостанцію, бо вона перестала грати його улюблену музику. І тут….

 - О боже, гальмуй! Прокричала Сара, побачивши на дорозі людину.

Знову свист, знову тріск, знову серце в Сари "прихопило".

 - Мама? Люда? Людмила Степанівна?

В один голос, але по-різному сказали всі в машині.

 - Там Іван … впав в яму … швидше, допоможіть. Ледве тримаючись на ногах сказала Люда.

То був гарний біг на коротку дистанцію. Вчитель фізкультури з універу її б похвалив, якби це бачив.

Пасажири і водій автівки вибігли - подивитись, що сталось з Іваном.

Іван, який ледь встиг підтягнути штани, бо яма хоч і була глибока, але вузька, як горловина пляшки. 

 - Цей, рятуууйте! закричав Іван, на що було сили.

 - Та не кричи, тут ми, тут, відповів йому Павло і кинув мотузок, який возив з собою на випадок буксирування.

Вони взялись, як в одній прекрасній казці. Павло за мотузок, Сара за Павла, Люда за Сару, Тимофій за маму Люду, Катруся за Тимофія. А кіт Вікскарік на те все подивився і навіть не думав вилазити з переноски. Ше не вистачало самому в яму втрапити.

Разом вони взялись і витягли Івана. Він виліз і одразу поліз обнімати своїх рятівників і дітей. Ще деякий час вони постояли на дорозі, Іван пояснив поломку машини Павлуші. Той об’їхав жигулика і вчепив ту саму мотузку, якою нещодавно рятували Івана до фаркопа Ауді і спереду жигулика.

 - Сідайте. Не сім’я, а 33 нещастя, відповів Павлуша і завів мотор Ауді.

Молодь помістилась на задньому сидінні Ауді, Сара сиділа попереду. Іван і Люда пішли в улюблений жигулик. Не минуло і 15 хвилин, як вони були вдома, Павло мав блок сигарет, які Іван дістав із заначки на знак вдячності. Людмила Степанівна - мала букет квітів, Сара - пляшку домашнього вина, з погребу. Тимофій і Катруся мали цілого кота і по мисці супчику, який Людмила Степанівна зварила зранку, Іван - цілий, хоч і з синяком, бочок і життя, яке йому захотілось доживати ще більше, ніж до того. Кіт Віскарік - мав нове котяче життя в селі, де було стільки всього, що спочатку він втік і сховався в Тимофія на плечах, наче той папуга.

Ледь не забув, Катруся дістала з маленького рюкзачка пляшку абсенту (настоянки на горіхах), яку всі з задоволенням відкрили й відсвяткували нове народження майже всіх присутніх.