Сніданок в селі

Тим часом Люда вже варганила сніданок. Начистила картоплю і поставила варитись м'ясо. То мав бути супчик. Закинувши все в каструльку, вона зробила собі каву і присіла в крісло-качалку і дістала смартфон.

- Новості самі себе не подивляться, де там мої улюблені телеграм канальчики, проговорила вона про себе і почала читати.

Звернула увагу і на те, шо її синочок, вже тиждень їй нічого не писав і не дзвонив.

- Дати би по сраці пару раз і всьо, ше подзвооонить, паразіт.

Думала вона і читала новини.

- Ехх, повернулась би в часи, коли головною новиною була чупакабра в сусідньому селі, а не оце от всьо.

Продовжувала вести думку, Люда.

А тим часом супчик закипів і доварився. Вона вимкнула вогонь на плиті і почула тонкий аромат сигарет. Стронг армійські, такі курив Іван.

- Зараз буде убівство, сказала про себе Люда і вийшла надвір.

Іван, побачивши загрозу, метнувся у хлів і швидко-швидко придумав собі роботу. То село - тут довго шукати не траба. Узяв лопату і почав викидати продукти життєдіяльності свинок і корівки.

ТУМ-ТУ-РУ-ТУ-РУ-ТУУУУ.

ТУМ-ТУ-РУ-ТУ-РУ-ТУУУУ.

- От холєра, то кому я там ше треба в таку рань, про себе сказав Іван і витер руки в штани, після роботи. 

- Ало, шо таке? Шо? Та канєшно виїду. А коли? Вже???? ЇДУ! Прокричав він, кинув шуфлю і побіг.

Люда вирішила виждати, поки її чулувік вийде з хліва і вже тут надавати йому по голові рушником. Аж тут з хліву Іван не вийшов, а вилетів, як куля.

Ледве тримаючи в руках телефон - він побіг до старенького, але ще бойового жигулика.

- Застрибуй Люда, діти їдууууть!!!! Закричав Іван.