7 розділ

Через хвилин сорок у двері постукали. Вона швидко зістрибнула з ліжка. Двері відчинилися і на порозі вона побачила Ігоря Валерійовича. Обличчя в нього виглядало суворим. Він переступив поріг і сів у крісло. Марина так і залишилася стояти на місці.

— Я розмовляв з Артемом. Він каже, що ви не справляєтеся зі своїми обов'язками. - Ігор Валерійович виглядав суворим. Його обличчя було похмурим. 

— Але я робила все, що він говорив. - Марина сторопіла від такої заяви. Вона одразу подумала, що він просто знущається з неї. Адже вона впоралася з усіма своїми обов'язками. 

— Значить, погано старалися. Я довіряю своєму синові. Але дам вам ще кілька днів освоїтися і виправитися. - грізно сказав Ігор Валерійович.

— Дякую. - Марині нічого не залишалося, як змиритися з тим, що цей Артем той ще хлопець. 
Наступного дня Марина встала, як годиться. І вранці в потрібний час уже була в кімнаті Артема. Коли вона увійшла, хлопець сидів нерухомо і дивився у вікно.

— Доброго ранку! - сказала Марина. Незважаючи на те, що вчора ввечері настрій її був зіпсований. 

— Ви прийшли раніше на п'ять хвилин. - монотонно сказав Артем. - Я хотів би побути наодинці з собою. Ви порушили мою тишу.

Марина сторопіла. Ну й діла! То погано, якщо вона запізниться. Погано, якщо прийде раніше. Та що з ними всіма не так! Дівчина вже закипала від люті всередині себе. 

— Прийшла раніше, щоб допомогти вам зібратися. Мені здається, що сьогодні гарна погода і варто побільше погуляти. - сказала дівчина. Вона намагалася зберігати самовладання і не звертати увагу на витівки Артема. 

— Це вам тільки так здається. - відповів хлопець. - Немає ні найменшого бажання йти вам на поступки. Сьогодні я хотів би розслабитися. Як щодо масажу? 

— Але в мене є графік. Масаж потрібно робити через день. Учора я робила цілих півтори години. І ввечері мені сказали, що я погано справляюся зі своїми обов'язками. - хмикнула Марина. 

Артем промовчав. Марина вирішила не чекати невдоволення від Артема, а приступила до своїх обов'язків. Хлопець весь цей час сидів мовчки і дивився в одну точку. Дівчині було не приємно таке ставлення. Вона всіляко намагалася налагодити з ним контакт, але нічого не вийшло. 

Так минуло кілька місяців. Ігор Валерійович добре платив Марині. Хоч іноді він і скаржився, що Артем знову незадоволений її роботою. Але вона зрозуміла, що краще за неї їм просто не знайти. Дівчина з часом заспокоїлася і прийняла той факт, що Артем нестерпний молодий чоловік. В один із днів вона була в гарному настрої. Артем поїхав з Ігорем Валерійовичем у лікарню. Раз на кілька місяців вони виїжджали на обстеження.

Марина була рада, що в неї є кілька годин повної тиші та спокою. Марина вирішила прибратися в кімнаті Артема, щоб зробити йому приємне. Вона почала розкладати речі в шафу. Коли в кімнаті була чистота, дівчина вирішила відкрити тумбочку, яка стояла біля ліжка. Артем заборонив її відкривати. Саме це й приваблювало Марину. Їй було дико цікаво, невже йому є що приховувати.
Коли вона відкрила верхню шафку, побачила багато блокнотів. 

- Навіщо йому стільки? - пошепки промовила Марина. Вона була здивована. І вирішила подивитися, що в них. Там виявилися малюнки олівцем. Марина одразу зрозуміла, що це малює Артем. Але вони були настільки красивими й реалістичними, що дівчина задивилася на кілька хвилин. Малює він і справді дуже красиво. На очі дівчині попався альбом із чорною обкладинкою. Він привернув її увагу, тому вона без роздумів його відкрила і жахнулася. У цьому альбомі були досить похмурі малюнки, від яких по шкірі пробігав неприємний мороз. Вона закрила і відсунула його від себе подалі. На дні шухляди був невеликий фотоальбом. Марина ніколи не рилася в чужих речах, але тут інтерес став вищим за її цінності. Вона дуже обережно дістала альбом і відкрила його.

Це були фотографії маленького Артема. Вона відразу його впізнала. Хоча на всіх фотографіях він усміхався. Значить у дитинстві він був радісним малюком, а зараз став справжнім гримзою. Але що здивувало Марину, так це той факт, що хлопчик був абсолютно здоровий. Значить, щось трапилося потім. Але що? Ось тут хлопчик стоїть із мамою в парку, в руках у нього морозиво, а позаду дитячі атракціони. Марина гортала альбом із фотографіями далі. Вона зробила висновок, що дитинство в Артема було щасливим. Але вона була здивована, що на жодній фотографії вона не побачила Ігоря Валерійовича. Марину це дуже сильно здивувало. 

Вона гортала фотографії й уважно їх розглядала. Марина не помітила, як до будинку під'їхав автомобіль. Це повернувся Артем із лікарні. Вона злякалася, коли почула невдоволений голос Артема, якого піднімали сходами. 

— Що ж мені робити? - від переляку пошепки сказала Марина. Вона почала кидатися по кімнаті.

Дівчина поклала альбом на місце, зібрала аркуші з малюнками, запхнула їх у шухляду. 
Двері різко відчинилися. Марина нахилилася над ліжком, імітуючи, що вона поправляє постіль.