Морською хвилею накотяться вітри,
Для когось – змін, комусь – похмурої негоди.
І тет-а-тетів стане безліч, безліч «я і Ти»,
Всі як один, жалю або свободи.
Зустрінуться очима витвір і Творець.
В ту мить кінець настане всім питанням.
І затріпоче чиєсь серце: «Тато мій, Отець!
Здійснилося моє найзаповітніше бажання!»
Уклав завіт новий зі мною, Боже, Ти,
І я – дитя Твоє, любов’ю оповите.
І моє серце, що так спрагло чистоти,
Навіки кров’ю Господа омите.
І досконала радість серце огорне,
Її ніхто не здатен відібрати.
Лишень стояти будуть збоку де-не-де
Котрісь із тих, хто не схотів її пізнати.
Хто не зумів почути Голос в суєті,
Хто не зумів здолати власну втому,
Хто не сказав гріха пітьмі:
«Бувай, а я із Богом йду додому».
Уклав завіт новий зі мною, Боже, Ти,
І я – дитя Твоє, любов’ю оповите.
І моє серце, що так спрагло чистоти,
Навіки кров’ю Господа омите.
Уклав завіт новий зі мною, Боже, Ти,
І я завіт новий уклав з Тобою.
Ніхто не вирве із Твоєї руки,
Наповненої вщерть любов’ю.
Відредаговано: 04.11.2024