Дорога Додому

Рабство

Батьків насліддя щемом серця кличе.
Дратує воля приспаних рабів.
Чому сховали від Небес обличчя
І очі рабські опустили до землі?

Зникають, наче марева ранкові,
Пророчі образи, що бачили батьки.
Вони обрали віру за основу
І вірою пройшли через віки.

Біди не зроблять між дерев тумани,
Та горе, як тумани у душі,
Як вільними народжені шукають пана
І закривають очі, як сліпі.

Батьків насліддя щемом серця кличе.
Дратує воля приспаних рабів,
Бо ще не здатні ввись підняти вічі,
Бо ще їх дух достатньо не скипів.

Невільники, працюйте до смеркання,
Носіть каміння, змучені раби.
Будуйте дім чужий. Бо на світанні
Кінець настане вашої журби.

Подобається

#1234 в Різне
#254 в Поезія

Відредаговано: 29.07.2024