Дорога Додому

ПРОЛОГ

Коли навколо панувала тьма
Сказав Ти слово - і з’явилось світло.
Заграло море, небо і земля
Відчули вперше тихий дотик вітру.

Коли цвіли простори на зорі,
Сказав Ти слово - і усі тварини
Облюбували мир садів землі,
А паном їм з’явилася людина.

Цвіли сади, і пахнули любов’ю,
Жила людина в затінку між трав.
Дивилась і з нестримною жагою
Пізнати щось, що ще ніхто не знав.

Та раптом оступилась, заблукала.
Образила Тебе? Не в тому річ!
Щось втратила, а як знайти - не знала,
Бо ж стільки раптом стало протиріч!

То де ж знайти потрібну з-поміж мап,
Котра вночі додому допровадить,
Коли навколо стільки хижих лап?
Дороговкази зовсім не завадять!

Коли навколо панувала тьма,
Сказав Ти слово - і з’явилось світло...
Й зневірена, розгублена душа
Відчула, як уперше, дотик вітру.

Подобається

#1356 в Різне
#282 в Поезія

Відредаговано: 04.11.2024