Коханка

                                                                   15

         Доля – дуже цікава річ. Одним, на роду написано від народження, мати багатство, іншим, відмінне здоров’я, третім - необмежену владу,  четвертим – великий розум, а деяким, надзвичайну красу та милосердя. Але майже ніколи ці чесноти не зустрічаються одночасно разом у однієї людини. Мабуть, так зроблено для того, щоб існувала рівновага, й люди не могли зрівняти себе з Богом. Тому багаті шукають собі у пару вродливих й намагаються за свої гроші стати здоровими, а здорові багатими. Розумні не йдуть у владу, бо не вбачають необхідності витрачати своє життя на безкінечні чвари, та підкилимні інтриги, й тому нами керують виключно дурні, які вважають себе надто розумними щоб працювати, та за всяку ціну прагнуть отримати багатство за рахунок решти суспільства, а вродливі дівчата, чомусь, віддають перевагу  тим, хто має гроші, або владу. Кожен шукає те чого йому не вистачає. Тим не менш, це замкнуте коло теж має свій сенс, бо якби було інакше, то род людський припинив би своє існування.

         Лариса народилась у дуже бідній сім’ї, де головною була мама, яка з шкіри пнулась, щоб її єдина дочка нічим не відрізнялась від однолітків й ні в чому не мала потреби. До відповідного віку дівчинка навіть не усвідомлювала різниці між бідними та багатими. Це усвідомлення прийшло до неї пізніше, вже у школі, коли однокласниця витягла з портфеля новенький «айфон», якого ще не було у вільному продажу.

         Мама Лариси працювала двірником, а батько сантехніком, тому, щоб зібрати необхідну суму на таку коштовну іграшку їм було потрібно цілий рік обмежувати себе у всьому, навіть у їжі. Вони жили в маленькій однокімнатній квартирі на першому поверсі, де колись розташовувалось приміщення для дитячих возиків, тому, як кажуть, не розкошували. У дівчинки, правда, був свій закуток з ліжком й маленьким столиком для занять,  відгороджений шафою від решти кімнати, але вона ніколи, все одно, не відчувала себе в особистому просторі, бо добре чула вечорами, як її любляча мама шпиняє слабохарактерного, але надзвичайно доброго тюхтія батька, та дорікає йому за невміння заробляти гроші. Тато мовчки слухав маму, опустивши голову, та потрохи спивався.

         Від народження Лариса відрізнялась надзвичайною красою, наче хтось на небі пожартував з її батьків, нагородивши їх непоказну пару вродливою дитиною. Вона була схожа на маленького янгола, що зійшов з небес й оселився у сім’ї злиденних батьків у оселі зі старим телевізором, який стояв на пошарпаних меблях що розвалювались на очах.

         Коли Лариса уперше потрапила в гості до своєї подружки, то була вражена, як гарно та заможно можуть жити люди й, з тієї пори, соромилась когось запрошувати до себе додому. З роками дівчинка підросла, та перетворилась на справжню красуню з гнучким станом, ніжним голосом та мрією, вдало вийти заміж, щоб не жити тим життям, що жили її батьки, яких вона любила, але теж соромилась на людях.

       - Краса дорого коштує, - навчала її мама. - Не занепасти її доню, як я свою молодість. Якщо трапиться на твоєму шляху молодий чоловік з грошима, виходь за нього заміж, бо краса з часом марніє, а любов проходить.

         Лариса послухалась маму, та почала чекати свого принца на білому коні, що мав достойно оздобити діамант її вроди, та подбати про неї та їх майбутніх дітей. Як порядна дівчина, вона не поспішала лишитися цноти й берегла її для того єдиного, з яким планувала прожити решту життя. Чекала і таки дочекалась.

         Одного ранку він з’явився несподівано у її житті. Молодий красень у гарному костюмі, що приїхав на сріблястому мерседесі, сміливо поставив його на місце для службових автомобілів біля вікна офісу фірми, де вона, після курсів секретарок , працювала на «рецепшині» приймаючи відвідувачів. Її взяли на цю посаду з єдиної причини, разючої краси, якою вона мала зустрічати візитерів як обличчя фірми, щоб відразу, при вході, збивати їх з пантелику та налаштовувати на лояльне відношення.

         Лариса закохалась в того красеня з першого погляду, як тільки він заглянув їй в очі та привітався, забувши всі настанови матері. Справжнє кохання така річ, що розуму не підвладне.

         Предмет її захоплення, як виявилось, працював провідним менеджером компанії, вільно володів англійською мовою, мав вишукані манери та диплом МБА. Доброзичливці попередили Ларису, що цей красень неабиякий ловелас, але вона, затьмарена почуттями, не звертала на то уваги. Думала, заздрять її щастю.

         Мабуть вона теж сподобалась Дмитру, а то був саме він, бо Качур не поспішав затягти її у ліжко, як решту своїх коханок. Він, як досвідчена акула, кружляв навкруг своєї жертви перед тим як відхопити шматок плоті, дарував квіти, робив компліменти, та влаштовував романтичні побачення у вишуканих ресторанах. Ні одна жінка не встояла б перед його чарами і Лариса не стала винятком. Через місяць залицянь, після чергового побачення, вона зайшла до нього до дому на чашку чаю і вперше залишилась з чоловіком на ніч.