Глава 11

 Я не с тобой, но у тебя внутри,

 Мечтами сокращаю расстояния,

 Я где-то в глубине твоей души,

 Как светлое воспоминание…

 Я не с тобой, но я в твоих словах,

 Слетаю с губ внезапным вдохновением,

 В твоем стремлении, желанье доказать

 Мое случайное не очень наставление.

 Я прихожу в твои ночные сны,

 С тобою там гуляем до рассвета,

 Там хорошо, там только я и ты,

 Но тают сны от солнечного света.

 Нам бы хоть миг, и только на двоих,

 Да вот не властны чувства над судьбою,

 Ты исчезаешь в будних днях моих,

 Но ты внутри, а значит, ты со мною…

 ©Татьяна Яцишина

 З цього дня почалось моє особисте щастя. Ми завжди з Алексом були поруч, пізнавали одне одного. Я з кожною проведеною разом годиною любила його все більше і більше. Я бачила хлопця в різних ситуаціях, ми гворили на тисячу тем, сперечались. Я зрозуміла, що означає фраза: "Бути частиною іншої людини".

Майкл навіть не підходив до мене, час від часу ми пересікались і обмінювались скупими фразами, крім того, Алекс таки наставив йому кілька синців, хоча я і була проти цього. Лейсі зривалась на всіх підряд, кілька разів її навіть виганяли з уроків, її повні ненависті погляди напрягали мене, але я намагалась не звертати на них уваги. Дівчині хотілось насолити мені, але Алекс кілька разів доволі грубо поставив її на місце, тож вона мусила стримуватись.

На чергові вихідні хлопець запропонував поїхати з його друзями на пляж біля Північного заливу. Купатись там було неможливо через холод води, але для відпочинку природа була в самий раз. Всього людей назбиралось чоловік десять, зняли будинок на Сі- Кліфф авеню. Туристів у цьому районі було мало, якщо порівнювати з двома великими пляжами Сан -Франциско, цей був схожий на пісочницю. 

 Хтось прихопив гітару, ми співали пісні, пекли м'ясо, веселились. Я відчувала себе комфортно з цими людьми, друзі Алекса прийняли мене.

Близько другої ночі я відчула, що хочу спати. Поки Алекс затримався розмовляючи з другом, я повільно пішла стежкою до будинку. У голові роїлись думки про нас з Алексом. Ми були разом більше місяця, але далі поцілунків не зайшли. Я боялась цього. Поринувши у свої думки я не почула кроків за спиною, зрозуміла, що не сама, коли міцні руки стисли у тиски. Ці міцні, холодні обійми не могли бути Алексовими. 

- Що така краля робить так пізно сама? - хриплий голос відбивався страхом, тіло наче паралізувало. Холодні пальці стисли моє горло не дозволяючи кричати. Я спробувала вирватись, але холодне лезо біля шиї було красномовніше слів.

- Не варто кричати, якщо не хочеш щоб твоє миле личко перетворилось у решето.

Холодний метал промалював лінію біля вуха до шиї і я зажмурилась від пекучої болі. 

- Відпусти. Будь ласка. - ледь прошепотіла. Нападник огидливо розсміявся:

- Звісно відпущу. Але спочатку ми зробимо одне одному дуже приємно. Не пручайся, тобі сподобається.

Я бачила, як чоловік тягне мене вглиб кущів, далі від світла і голосів нечисленних компаній на пляжі.

В один момент, чоловік перечепився за гілку і це дало мені можливість вирватись та голосно закричати. От тільки наступної мить сильний удар повалив мене на землю, голова вибухнула болем.

- Я попереджав!

Гвалтівник розлючено замахнувся, щоб знову вдарити і я зажмурилась, пронизливо закричавши.

Але удару не було, почулись звуки боротьби, крики...я лежала на холодній землі, скрутившись і закривши обличчя руками. Свідомість повільно покидала мене, голова паморочилась, рана на шиї і місце удару боліли...

Я пам'ятаю, як хтось обережно підняв мене на руки, я почала дико вириватись, але почула голос Алекса:

- Це я. Крісті, тихо, тихо, моя дівчинко.

Я завмерла на його руках, хлопець ніс мене до самого будинку нашіптуючи заспокійливі слова.

Алекс промив рани і допоміг роздітись та залізти у ванну. Він не покидав мене ні на мить, змивав кров і рани, а я була на стільки у шоковому стані що не задумувалась ні про свій оголений вигляд, ні про його ніжні руки на своєму тілі.

Хлопець обтер мене великим махровим рушником і на переніс у спальню. Переодів у свою футболку та закутав у теплу ковдру, помітивши як мене б'є озноб. Ми мовчали, у обіймах хлопця я повільно почала приходити до тями і поринула у сон.

Зранку ми довго не виходили з кімнати, Алекс сказав друзям, що я простигла і не дуже добре себе почуваю. Приніс мені гарячого чаю та сніданок. Мовчки. Я не сміла піднімати на нього очі. Мені здавалось, що я стала огидною для нього. Лише під вечір ми знову зібрались компанією, я всіма силами намагалась вдавати що все добре. Видавлювала усмішки, жартувала, лише тепло долонь Алекса не дозволяло мені поринути у жахіття минулого вечора.