Глава 9

- Думаєш, якщо у мене багато грошей - я щасливий? Мої батьки живуть разом тільки тому, щоб не ділити майно! Я бачу їх раз в тиждень і з дитинства поруч зі мною чужі люди! Моя сестра ніколи не буде знати, що таке слухати перед сном казку, яку читає мама. Як це - разом готувати на свята і безліч дрібниць, які роблять дитинство світоим і щасливим! У нас є все, окрум сімї! Я люблю Софі і намагаюсь дати їй ту любов, якої не було в мене! Мені набагато простіше бути егоїстичним мажором! Нікого все одно не обходить який я насправді! 

Алекс видав тираду на одному подиху і в салоні запанувала мовчанка. Я вражено переварювала його слова, а хлопець був в шоці з того, що отак розповів усе чужій людині. 

- Пробач, будь ласка.

- Ми всі ходимо в масках, вони так приростають до обличчя, що коли відриваються - разом зі шкірою.

Я не встигла нічого відповісти, хлопець притормозив біля великого будинку з красивим газоном і квітами на ганку у кованих підставках. Я замилувалась ним і не помітила, як Алекс вийшов з авто і відчинив мені двері:

- Приїхали.

- Дякую, що підвіз.

Я намагалась говорити спокійно, але емоції переповнювали. Ми завмерли одне біля одного, так близько...я знову нервово облизала губи і Алекс не стримався....

Поцілунок вийшов напористий, трепетний. Розряди току пройшли від кінчиків пальців до кінчиків вій. Я тихенько простогнала від почуттів.... Хлопець злегка покусував мої губи, його руки притисли мене до сильного тіла...

Це було неправильно! Те що відбувалось з нами. Гострі перепалки, емоції фонтаном, ми толком не познайомились, а нас крутить у вирі...чого? Я відштовхнула хлопця від себе, без сил обпершись на машину і голосно дихаючи.

- Не роби так більше. Не варто . - я закрила очі і похитала головою.

 -Кріс...

- Мені пора! 

Я обійшла хлопця і майже побігла до дверей. Так, втікала. Найперше від себе.

Двері мені відкрила Мелодія і сотні питань в її очах просто кричали про те, що вона все бачила.

 Вот и растаяли звуки в ночи,

 Снег кружится, следы заметая.

 Я зажигаю огарок свечи,

 О золушке книжку читаю.

 И снова неведомой силою

 Меня в эту сказку влечёт.

 Золушка, Золушка, милая,

 Хрустальный примерь башмачок!

 Сказочным принцем на быстром коне

 Лечу я по белому свету.

 В платьице бальном выйди ко мне!

 Золушка, милая, где ты?

 - Нічого собі!

 -Мелодія, давай не зараз.

 -А коли? Мені цікаво! Але ти права, не тут і не зараз. Тобі до речі пощастило, що я дома сама... - дівчина розповідала щось про мамину роботу, а я йшла слідом за нею роздивляючись ці ...хороми. Будинок був неймовірний. Дорогі меблі, антикваріат, хрусталь, важкі дорогі штори - мені здвалось наче я у казковому замку....Але кімната Мел - була просто неймовірна: світла, велика, у золотистих і голубих тонах з вікном від підлоги до стелі. Але справжньою прикрасою було ліжко під балахіном....

 - Вау! - захоплено видихнула я.

 - Це просто кімната. - було видно, що Мел приємна моя реакція, але вона не хотіла це показувати.

 -Це витвір мистецтва....

 - Краще розкажи що у вас з Алексом. - дівчина зручно вмостила на ліжку, постукавши рукою поруч, запрошуючи сідати.

- Нічого такого.

- Кріс, я знаю його з початкової школи і він ніколи ні з ким так себе не поводив як з тобою. Дені мені розповів про Майкла і розмову сьогодні, і ці ваші погляди.... - Мел розчулено прикрила очі...

 - Він просто бабій. - кого я обманюю?!

 - Ну - ну. Ти маєш дещо знати - вас сьогодні бачила не лише я. У мене тут сусідка... Лейсі.

 - Вони ж розстались.

- Це не відміняє того факту, що вона вважає його своїм. - Мел розвела руками.

 - Та нехай забирає його собі, я тут до чого. 

 Мелодія тактовно промовчала, змірявши мене багатозначним поглядом.

 - Краще скажи чому ти просила прийти.

 - Оооо, ти вже вирішила в чому підеш на бал?

 - Якось не задумувалась. - я байдуже махнула рукою і ніяково усміхнулась.

 - Вважай, що я твоя фея - хресна.

 - Звучить погрозливо.

Але Мелоді не звернула уваги на мій сарказм, дівчина щось здивовано читала на екрані ноутбука, покушуючи губу.