Глава 8

Я отдам тебе все сразу

 Сны свои и даже фразы

 Превращу часы в минуты

 Я в себе замкнул маршруты

 Оглянуться не успеешь

 Как себя на 2 поделишь

 И уже не сможешь без меня...

- Кріс, годі тобі. Дені тренер не відпустив, бо він провинився. Майкла я щось тут не бачу. Та й я сильно сумніваюсь у твоїх теплих почуттях до нього. - наче сеціально на мій мобільний прийшло повідомлення від сусіда, який підтверджував слова Райдера.

- І все ти знаєш. - передразнила хлопця.

- Не вередуй. Я точно знаю, що тобі потрібне таксі.

- Обійдусь!

Я не встигла зорієнтуватись, коли хлопець зупинив машину і підійшовши до мене, мовчки забрав рюкзак і відкрив передню дверку:

- Ти мене бісиш! - я спробувала забрати свої речі, але марно.

- От бачиш, я викликаю у тобі почуття.

- Негативні, дурню!

- Маленька обманщиця.

- Індюк! - я голосноскрикнула, коли Алекс просто силою запхав мене у салон і заблокував двері. Серед білого дня! 

- Ти поводишся як мала дитина.

Я мовчала, лише сопіла під ніс, відвернувшись до вікна. Ми повільно виїхали на дорогу у напрямку одного з районів міста.

 Алекс не намагався розговорити мене, лише час від часу кидав на мене веселі погляди. Знайшов причину для веселості.

 З думок мене вивів дзвінок:

- Я слухаю. Так, крихітко. Але тебе мала забрати Керол. - хлопець нервово скривився, стиснувши кермо. - Так, я знаю, знаю, але я зараз не дуже можу приїхати. Софі, я звільнюсь через хвилин 15 - 20. Чортеня, не варто мною маніпулювати, ох.... так..., добре. Цілую. 

Хоча, Алекс явно був знервований, але з таємничою Софі говорив тепло, наче з дуже близькою людиною....ревність царапнула грудну клітку і я нервово її відігнала.

 Схоже, мої думки були написані на чолі, бо Алекс поспішив пояснити:

- Молодша сестра, маю забрати її з курсів. Вона обожнює, коли по неї приїжджаю я.

- Думаєш я повірю у цю казочку? - повірила. Просто не хотіла показувати цього чомусь.

- В тебе явно проблеми з довір'ям.

- Ну звісно ти милий брат і сестра тебе просто обожнює.

Алекс нахмурився від мого сарказму, а я сама не знала чому злю його. Я явно загралась.

 - Знає, я також вмію читати людей. І ти далеко не така мила, як хочеш здатись! Хороша маска!

 - О, так, я актриса! - його слова неприємно мене зачепили. - Але ти далеко не святий, золотий хлопчику!

- А, золотий хлопчик...думаєш мені все дістається так просто? Ти нічого про мене не знаєш!

 - Я говорю те, що бачу. Ти показуєш себе з такого боку. Не моя вина, що ти поводиш себе як гульвіса!

 Ми не піднімали одне на одного голос, але говорили так гостро і напружено, що било током.

- Ти ніколи не думала, що люди часто показують лиш те, що приносить їм мало болі.

- Що ти знаєш про біль!? Тебе зраджували, Алекс?! Ти знаєш, що таке переїхати в іншу країну після розлучення батьків, стосунки яких ти вважав еталоном!? Знаєш, як це - робити вигляд що все чудово?

 - Знаю - тихо прошептав хлопець, відвернувшись до вікна.