Глава 7

Я тобою живу… а зачем, почему мне не ведомо…

 И в забытом краю, лишь тебе одному только предана…

 Я скитаюсь впотьмах, за твоею душою заблудшею…

 Буду верною днем, буду нежной и самою лучшею…

 Дай напиться воды, и согреться у сердца остывшего…

 Я тебя разбужу, не единожды смерть победившего…

 Я сотру седину и расправлю нам крылья уставшие…

 Мы едины с тобою, не раз уже счастье терявшие…

 (Софья Виге)

День сьогодні був явно не мій - мені хотілось просто посидіти в тишині, початити легку книжку, розслабитись і не думати дурниць...я навіть знайшла вільний клас і уже вмостилась за останню парту біля вікна, коли двері у кабінет відчинились і зайшов...Алекс.

- Ти що мене переслідуєш?

- Можливо. Думаю, без Майкла ми познайомимось краще. - Алекс нагнувся так близько, що ми торкались одне одного носами, я вдихнула його духи і пчихнула, ледь встигнувши відвернути голову. 

 - Сьогодні не мій день.

- Хм, а мені щастить. Давай спробуємо спочатку: привіт, я Алекс Райдер.

- Нєа, не вийде, я бачу тебе наскрізь.

- Серйозно? Ти в нас тонкий психолог і розбираєшся в людях? - голос хлопця був наповнений сарказмом.

- Ага, український доктор Лайтман.

 - Давай, разкажи, який я. Дуже цікаво. - Алекс іронічно вигнув брови і сів поруч, переставивши мій рюкзак.

Я мовчала, ми дивились одне одному в очі і мені раптом здалось, що я помиляюсь у ньому. Не такий він простий, як здається. Щось ще приховано під маскою золотого хлопчика. Але, я не готова була признатись у таких думках навіть собі! Тому сказала геть інше:

 - Ти - егоїст! Самозакоханий, з комплексом бога! Тобі здається, що весь світ існує тільки заради тебе.

Алекс широко усміхнувся і ствердно похитав головою:

- Ти цілком права. - я витріщила очі не в змозі повірити в почуте. Якщо в глибині душі мені хотілось його зачепити то мені це не вдалося зовсім!

 - Я поганий, люди для мене - іграшки. Але..... - Алекс провів рукою по моїй щоці і прошептів в губи: - Дівчата люблять поганців.

Я на мить зависла, дивилась в його очі і розуміла, що в горлі пересохло, а в голові одна вата. Мимоволі облизала губи і побачила, як Алекс важко ковтнув.

- Ні! - я зірвалась на ноги не задумуючись, що зараз виглядаю наче божевільна. - Є дівчата, які люблять добрих і ласкавих хлопців!

- Нудьга!

 - Так точно не буде боляче!

Алекс пильно на мене подивився і я пожаліла за таку емоційність, бо сказала зайве. Ми обоє це розуміли. 

 - Дарма стараєшся, перше враження ти все одно спортив.

Я рвучко забрала речі і вже на виході з класу почула кинуте в спину:

- Я так не думаю!

 Хвилин сорок я просто просиділа на ганку школи гортаючи стрічку новин у Фейсбук. Майкла я продинамила, навіть не захотівши говорити, він щиро думав, що я дозволю підвезти себе до Мел, дарма! Сьогодні я бачити його не хотіла точно. От тільки Деніал запізнювався, тренування явно затягувалось. Я намагалась додзвонитись до нього, але марно, так само на зв'язок не виходила Мелодія. Настрій стрімко падав, я вирішила просто піти додому, завтра з нею поговорю. 

Я говорила,що сьогодні не мій день? Я була вже біля воріт школи, коли біля мене зупинилось чорне BMW.

- Чого тобі, Райдер?!

- Я сьогодні помічник Санти, а тобі потрібне таксі.

- До Різдва ще далеко!

Я продовжувала вперто іти тротуаром, а машина повільно їхала поруч.

- Вважай, що я заробляю бали на подарунки від старигана.

- Вважай, що мене у списку добрих справ не буде!