Ты никогда уже не придёшь, не помолчишь со мной
Так для чего же теперь мне они-крылья за спиной
Мне навсегда останется боль,порванных струн дождя
Я умираю, теперь я другой,в мире где нет тебя.
Я превращаюсь в лёд, но как в огне горю
Снова кричу тебе: "прощай" и всё-таки люблю...
Я була вражена, навіть після того, як автомобіль зник з поля зору, мене відчутто потряхувало. Щось було в ньому, в його погляді такого, від чого моє серце пропустило удар. З замріяного стану мене вивів голос Дені:
- Це Алекс - шкільна знаменитість. І навіть не думай!
- Чому я раніше його не бачила? - я вдала, що не почула останню репліку.
- Сьогодні була баскетбольна гра, а він капітан команди.
- Амм...
- Кріс, я звісно не маю права тобі щось говорити, але ти хороша дівчина і подобаєшся мені...тому, краще не треба. Це не той хлопець, в якого варто закохуватись. Та навіть дружити з ним не варто!
- Я просто запитала, Дені. Нічого такого! - я відчула, як мої щоки червоніють і відвела погляд. Так, він мені сподобався! З одного погляду, як би це не було наївно і ..тупо!?
- Ну - ну. Моє діло попередити!
Цілу дорогу додому хлопець кидав на мене занепокоєні погляди, наче хвилювався, що я можу от от відкрити дверцята машини і вистрибнути просто на ходу. Це напрягало! Як і незручна мовчанка, якщо зранку, по дорозі в школу ми ціли час говорили, то зараз жодна тема не розтягувалась більлше кількох реплік.
Майже біля підїзду на нашу вулицю утворилась невелика пробка через аварію, машини повзли ледь - ледь, тож ми мусили зупинитись і чекати. Я відвернула голову і завмерла - навпроти в машині сидів Алекс. Наші погляди знову зустрілись....По тілу пробігли мурашки, дихання враз сперло, а у вухах я чула стукіт власного серця.
Ми повільно підїхали до повороту і хлопець широко усміхнувся та звернув на бічну дорогу, а я відчула як знову червонію. Дені багатозначно відкашлявся поруч і мене захопила злість! Я реагую на Алекса наче якась дурочка! Ну красивий, і що?! Мало красунчиків? Я навіть толком не знаю його, а так дивно реагую!
- Я знаю Алекса з дитинства і він тобі не пара!
- О, дякую! Ти щойно таак підняв мою самооцінку!
- Не іронізуй! Знаєш хто був його останньою пасією?
Я лише запитально підняла брови.
- Лейсі!
В моїй голові одразу виник образ пафосної білявки з їдким поглядом. Від дівчини так і несло самозакоханістю, така зрівняє з землею всіх, хто їй просто не подобається. Королева школи...ну ясно, шаблон американських фільмів, з ким ще міг зустрічатись капітан команди.
Я не хотіла далі думати про цю парочку, чи екс - парочку. Тай в даний момент було ще дещо, що мене цікавило:
- Це не правильно!
- Ти про що? - Деніал здивовано подивився на мене.
- Ти надто сильно хвилюєшся за мене! Враховуючи, що ми щойно познайомились... це дивно!
- Нічого дивного! Я така людина. Ти сподобалась мені, ще коли ви з мамою тільки приїхали. Ну що ти так здивовано дивишся, я бачив з вікна кімнати, як ви переносили речі. Зрозумій мене правильно...мені здається, ти хороша людина. І я хочу з тобою дружити. І ще, я не хочу щоб ти страдала через всяких....
- Це дивно.
- Ти все ускладнюєш! Мені здається, ми станемо друзями, сусідко!
- Хороший друг мені явно не завадить! - озвучила я свої думки.
Зайшовши додому, першим ділом я сіла за ноут, хотілось поговорити з Сашком. В соціальних мережах було багацько непрочитаних листів від друзів. Вони розпитували про моє нове життя у США та ділились своїми новинами. Мені хотілось вірити, що відстань не зможе зруйнувати дружбу. Хоча я і розуміла, що зовсім скоро спілкування може зійти на нуль.
Сашко пообіцяв приїхати за 3 місяці, як тільки всі документи будуть в нормі і ця новина підняла мій настрій на всі 100. Я звикла, що брат завжди поруч: він виховував мене, поки батьки були на роботі, знав мої дрібні таємниці, завжди був підтримкою. Зараз, коли ми так далеко одне від одного, мені божевільно не хватало його.
Мами з роботи я так і не дочекалась, варто було лягти у ліжко почитати чергову книжку, як мене зморив сон. Заснула я з дивною впевненістю - завтра буде цікавий день з сюрпризами. Все ж з світанком можна багато що змінити і переграти!
Я не знаю тебя, незнакомка.
Я не слышал твой бархатный голос.
Только в сердце иголкою тонкой
Мне внезапно любовь укололась.
Я не видел, как ты улыбалась.
Но я чувствовал эту улыбку.
И любовь, что внезапно подкралась,
Я напрасно считал за ошибку.
Зранку біля виходу з дому мене вже звично чекав Дені. Хлопець мене обійняв і обдарував найчарівнішою усмішкою, такою щирою, що було неможливо не усміхнутись у відповідь!
Хлопець забрав мою сумку і ми попрямували до машини.
Біля школи нас зустріла компанія моїх нових друзів, які бурхливо щось обговорювали. Нік обнімав за тонку талію свою дівчину Джес, явно намагаючись стримати її емоційні пориви. Майкл - мій сосід по парті на кількох предметах іронічно усміхався слухаючи Лейсі. А Мелоді уже бігла на зустріч мені та Дені щиро усміхаючись. Мені здалось, що це ідеальний день! Світить сонце, погода тішить теплом, поруч хороші люди, я у вирі чогось нового і цікавого! Мені подобався такий ритм!
- Привіт. - Мелодія міцно мене обняла, поцілувавши у щоку. Такої щирої на емоції людини я ще не зустрічала! Дівчина підійшла до Дені і притуллилась до нього, від ніжності між ними мені стало не по собі і я поспішила до компанії. залишаючи парочку наодинці.
#4682 в Сучасна проза
#11552 в Любовні романи
#2828 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 27.02.2019