Дорога до щастя

Глава 2

Мммм. А чого це сонце в очі світить, штори ж то я зтуляла вчора. Твоюж ма*** де це я. І що це за пам'ятник жіночці.

-Ну привіт, нарешті ти проснулася.

-Аааа. Грифон, який щей розмовляє.

Які там є способи проснутися, о точно вчіпнути, ану. 

-Ай, боляче.

-Ну звісно боляче, а що ти хотіла. Вчіпнула себе і думала що це просто так буде? Заспокоїлася?

-Як тут заспокоїшся? Де, я є і чомкґу з тобою розмовляю? Чому ти взагалі розмовляєш? Як?

-Так, Малишка заспокойся я тут щоб тобі допомогти, я ще із Землі за тобою приглядую. А і до речі звати мене Лейла а не Злата.

-З Зземлі приглядуєш. Злата. То ти киця моя. А як ти тоді потрапила на Землю?

-Богиня відправила, а як ще. Тож не сама.

-Богиня, яка Богиня? То навіщо я їй тут?

-Ну проце вже вона сама розповість. 

-Добре, я так розумію до дому я вже не повернуся. Добре хоч вдягнутою перенесли сюди. Ну і де мені цю Богиню шукати?

Так, ладно треба подивитися хоча де я є. Так, я так розумію це є храм цієї Богині. Але де всі. По ідеї тут мають бути прислужники, але тут крім нас з Лейлою нікого більш немає. Дивно.

-Агов, тут ще хтось є?

І тут збоку біля входу засвітилося ніжно голубе світло і з'явилися дівчина.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше