Розділ 26

Приїхали ми додому, робити не було чого, тому ми сіли у вітальні, замовили доставку їжі, вибрали фільм та дивилися; через двадцять хвилин приїхала доставка, так ми просиділи за переглядом фільмів. 
— Ой, ну і фільм! Як ви це дивитеся? — сказав Нік після того, як ми подивилися мелодраму, а перед цим дивилися фільм бойовик-трилер, який вибрали хлопці.  
— Нормальний. Краще вашого бойовика, — сказала Джес. 
— Дейве ти потрапив: тепер будеш теж такі "мильну" маячню дивитися, —сказав Джош.  
— Нічого подібного, пацани.  
— Ага, поживемо - побачимо.  
— Та йдіть ви, придурки. Я на вас подивлюся, коли у вас будуть дівчата, —хлопці переглянулись і хитро посміхнулися.  
— Ага, мрій більше, — сказав Нік. 
— Гаразд, друзі. Нумо розходитися, бо вже пізно, а завтра ще й в університет, — сказала Стейсі. 
Справді, була вже восьма година вечора.  
— Так, давайте, — сказав Джош. — А і я хотів сказати... Я через тиждень відлітаю назад в Англію. 
—  Що? Як так?  
Згадую те, що було сьогодні вранці, і мені стає погано. 
Зайшла в кімнату, сходила в душ, переодягнулась і лягла спати. Сьогодні бив насичений день. Головне, що зі Стівом все добре; ще й Емма приїжджає. "Ох, як я за нею скучила!" — з такими думками я поринаю у царство Морфея. 

Вранці я встала дуже рано: була приблизно п'ята година ранку. Мені знову снилися жахіття. Вони вже давно мене не мучили, я про них і забула, але виявилося, що дарма. Я спустилася на кухню випити чаю, трохи заспокоїтися і подумати над усім, тому що занадто багато всього останнім часом сталося, приємного і не приємного. Що хотів сказати Тім, маючи на увазі ті слова, сказані на трасі до і після аварії, та й про що мовчать хлопці? Чорт, багато загадок і плутаниць у цьому всьому, та ще й з Дейвом... Як згадую наші поцілунки, то голова йде обертом. Поруч з ним мені складно стримувати свої почуття та емоції. Так я просиділа на кухні до шостої години ранку, але треба було вже збиратися на навчання, тому я встала, пішла до себе в кімнату, зробила невелике прибирання: застелила ліжко, навела лад у шафі, жахнувшись від того, стільки там речей, потім прибрала пил, навела лад в столі. 
Час збиратися, тому дістала з шафи теплу кофту, джинси, поклала це на ліжко і пішла в душ. Коли вийшла, одягнулася і зробила легкий мейк, волосся вирішила сьогодні вкласти локонами. Зібравшись, я вийшла з кімнати, спустилася, а вниз хлопці вже були тут. 
— Добрий ранок!  
— Добрий, сонце, — каже Дейв підходить до мене і коротко цілує. 
— Так, всі готові? Тоді можемо їхати, — Стейсі сказала. 
— Так, поїхали. Тільки давайте сьогодні на байках, — каже Нік. 
— Що за маячня? Ніку, які байки? Що ти верзеш? — сказав Дейв. 
— Ну, а що? Класно буде: приїдемо круті на байках. Ну будь ласка! — Господи, як дитина. 
— Добре, хай буде так, — сказала я. 
— Каріно, ти чого? — сказала Стейсі. 
— Адже він не заспокоїться. 
— Так, Каріна має рацію, поїхали вже, — сказала Рейчел. 
Ми сіли на мотоцикли і поїхали. Нік мав рацію: це було круто. Як на нас всі дивилися! Ах настрій піднявся. Ми припаркувалися і пішли в універ крізь натовп роззяв. Поки ми йшли, Нік сказав: 
— Ну, я мав рацію: дивись, який ми ажіотаж зробили! 
— Та вистачить тобі, — ми зайшли всередину будівлі. Увесь універ гудів як вулик, і мені це трохи здалося дивним. 
— Хлопці, а що відбувається? — запитала я. 
— Та все норм, просто Дейв рідко з'являється на людях з дівчиною за руку, — сказав Джош. 
— Оу, то ти у нас місцевий плейбой? — сказала я. Сподіваюся, у мене не буде проблем з його фанатами. 
— Ну це ти перебільшуєш, — сказав він, обіймаючи мене. Я подивилася на натовп: дівчата так і стріляли в мене злістю і ненавистю. Чорт, здається, будуть трабли. Оце невдача. 
— Досить вам тріщати. Ходімо на пари, — сказала Джес. 
— Так, ходімо.   
І ми пішли: вони на свої, а я на свої. Коли я зайшла в аудиторію, гул стих, всі замовкли. Я пройшла на своє місце поряд з Енді. Ох, це жахливо, коли на тебе всі витріщаються і шепочуться за спиною. Дочекавшись закінчення пари, я з Енді пішли в їдальню. 
— Ну, ти сьогодні зірка! — сказав він, коли ми стояли в черзі за їжею. 
— Ага, тільки цього мені не вистачало, — підійшла наша черга, ми взяли їжу. 
— Добре, зустрінемось на парі, — сказав Енді і пішов до свого столика. 
— Ага, — сказала я і теж пішла до своїх. 
— Це жах, — сказала я і сіла біля Дейва. 
— Що саме? Що вже сталося? — спитав він. 
— Твої фанатки! Боюся, вони скоро перейдуть в атаку. 
— Дейве, а це вже серйозно, — сказала Джес, і мені відразу стало погано.  
— Та нічого вони не зроблять. 
— Я б так не сказала. Дейве, жіноча злість і помста, а особливо ревнощі, змушують вчиняти дуже жахливо і жорстоко, — сказала Рейчел, і я згадала про Лейлу. Чорт, мені що тепер ходити й озиратися? 
— Рейч, не говорить дурниць. 
— Ну потім побачиш. 
— Так, вистачить. Навіщо ви її лякаєте? - Стейсі сказала. 
— Та все нормально, зате вона буде знати, чого чекати, — сказала Рейчел. 
— Так, а що ми сьогодні робитимемо після пар? — запитав Джош. 
— Ну треба з'їздити до Стіва, а потім, певно, вдома будемо зависати, — сказав Нік. 
— Ну до Стіва - це зрозуміло, а потім може влаштуємо вечірку? — Господи, він коли-небудь вгамується? 
— Джоше, ти придурок? Яка, в біса, вечірка? — запитав Дейв. 
— Е, ну ти чого? Я просто запропонував. 
— Іди ти зі своїми пропозиціями кудись далі, — відповів Дейв. 
— Так, досить. Ходімо на пари, — сказала Рейчел.  
Ми встали та пішли. Усі інші парі я сиділа з Енді. Вони пройшли нормально, але коли ми виходили з аудиторії після останньої пари мені хтось заступив дорогу.  
— Отже, це ти нове захоплення нашого Дейва? — сказала блондинка.  
Так, Каріно, спокійно! 
— Слухай, у мене абсолютно немає бажання з тобою говорити, тому відійди я пройду. 
— Якщо ти з ними спілкуєшся, це ще не означає, що ти краща за інших. Ти – ніхто! Зрозуміло? — Господи, що вона верзе? Ідіотка.  
— Тобі ще раз повторити? 
— Тоді що? Дейву жалітимешся, повія?  
— Ну все, мене це дістало, — я хотіла їй вже відповісти, але мене випередили. 
— Ти глуха? — пролунав голос за її спиною, і вона злякано обернулася. Там стояла Рейчел. Стерво швидко принишкла, очі забігали. 
— Вибач, я вже йду, — сказала вона і пішла, а я підійшла до Рейчел. 
— Ти чого тут? 
— Та ось за тобою пішла. Довго не було. І, мабуть, не дарма. Що ця хотіла? 
— Та так, верзла якусь маячню про Дейва. Ти мала рацію. 
— Ясно, вдома поговоримо. Ходімо. 
Ми вийшли з універу, пішли до хлопців, і всі разом поїхали додому.