Розділ 20

Ми вже більше години у клубі, тут дуже багато народу, класна музика. Ми відпочиваємо, друзі пропонували трохи випити, та я сказала, що не хочу. Сіла на диван, адже втомилася танцювати. Там якраз сиділи хлопці та чортів Дейв. 
— Ух, як я втомилася! 
— Та годі тобі, зараз тільки десята година вечора, — сказав Стів. 
— А я вже втомилася, сил вже немає. Може я викличу таксі та поїду? 
— Давай тебе відвезу. Я якраз теж додому їду, — сказав Дейв. 
— Ну, вже ні! Гаразд, я пішла на вулиці викличу таксі, тут душно, — сказала я, встаючи. 
Чорт, як же я стомилася! Але сьогодні був чудовий день. Як тільки я хотіла викликати таксі, як до мене підійшли якісь п'яні хлопці. Твою ж на ліво! 
— Гей, красуне, чого нудьгуєш? — сказав хлопець у синьому худі. Я не хотіла відповідати. Мені стало страшно, тому я розвернулася, щоб піти, але другий заступив дорогу. Мене тут же охопили паніка і страх. 
— Давай, з нами весело, — сказав другий. Я хотіла його обійти, але він мене схопив за руку, і тут я почула голос: 
— Відійди від неї! —це Дейв, Хвала Небесам. 
— Що? Відвали, пацан! — сказав той у синьому худі, але Дейв підлетів, ударив його в щелепу. Він зігнувся, а той, що мене тримав, кинувся на нього, але зазнав поразки. Дейв підійшов до мене. 
— Ти в порядку? – схвильованим голосом запитав він. 
— Так, дякую. 
— Сідай, відвезу тебе, а то знову у що небудь вляпаєшся. Чорт, у мене просто дежавю якесь, як під час нашої першої зустрічі, — приїхали ми якось швидко. У машині ми мовчали: я не знала, що сказати. Ми зайшли в будинок, я відразу пішла до себе. Навіть не могла уявити, чим завершиться цей день! Я зняла одяг і стала під теплі струмені води: хотілося змити з себе останні кілька годин. Боже, ну що зі мною не так? Де я так «натворила»? 
Тут двері відчиняються, і я бачу Дейва. Дідько! Він дивиться на мене кілька секунд, і потім йде. Що взагалі відбувається? Якого? Я швидко виходжу слідом. І що я бачу? Він стоїть біля вікна. 
— Що ти твориш? — запитую, підходячи до нього. 
— Вибач, я не хотів. Просто приніс тобі чай, — каже він, дивлячись мені просто в очі. 
— Добре, дякую. Тепер йди. 
— Каріно, все добре? — чорт, ну навіщо він лізе? 
— Так. 
— Гаразд, добраніч. 
— І тобі. 
Він пішов, а я так і стояла біля вікна. Чорт, сьогодні божевільний день. Я переодяглася і лягла спати, завтра потрібно до коледжу. 
Будильник мене розбудив мене о шостій годині ранку. Усю ніч не спала, тисячі думок роїлися у моїй голові. Не знаю, що мені робити? Останнім часом щось коїться, а я просто не встигаю все «перетравити». Дізнаюся такі новини про свою сім'ю, які вибили мене з колії, ще й Дейв універ, робота… Я так втомилася, просто не виводжу. Все ж таки довелося встати і сходити в душ, переодягнутися, зробити мейк і рівно о сьомій спуститися вниз. Там були Нік та Стів. 
— Добрий ранок! 
— Добрий! Ти як учора дісталася? — невже Дейв щось розповів? 
— Та нормально. 
— Добре, а де інші?  
— Дівчатка ще збираються. 
— Зрозуміло, — сказала, йдучи на кухню: ще встигну випити кави. 
— О, і мені каву зробиш?! – спускаючись, сказав Дейв. 
— Ні! — огризнулася я. 
— Чого така зла із самого ранку? — сказав він, сміючись. 
— А в тебе, я бачу, чудовий видався ранок? 
— Ще б пак! Ти тепер моя! — що?  
— Оу, ми чогось не знаємо, друзі? — сказав Нік. 
— Не знаю, що цей придурок собі придумав, — Господи, що він верзе? 
— Я хотів сказати, що ти тепер моя боржниця. А ти про що подумала? — сказав він, усміхаючись. Що? 
— Я ж кажу: у нього кукуха поїхала! — говорю я, ставлячи на стіл дві чашки кави. 
— Ну ви і даєте! Що за ігри? — говорить Стів. 
— Це в нього треба запитати. Що він собі придумав? Верзе всяку маячню.  
— Ну кави ти йому зробила? — каже Нік. 
— Вона особлива, — усміхаючись сказала я тієї миті, коли Дейв підніс чашку до губ і трохи відпив. 
— Що за чортівня? — виплюнув він каву, а я засміялася. Ну кава дуже солона. 
— Це для того, щоб ти не патякав усілякі нісенітниці. 
— Я тебе вб'ю! 

Цієї миті спустилися дівчатка, ми зібралися і поїхали на лекції. Я могла налаштуватися на навчання взагалі. 
— Ау, ти мене слухаєш? — сказав Енді, мій однокурсник, дуже приємний хлопець. 
— А, так, що? — ми йшли в їдальню.  
— Говорю: ти сьогодні на вечірку йдеш? - ох чорт! Вечірка! Стейсі сьогодні вранці щось говорила. 
— Ні, в мене справи. 
— А, тоді добре, — ми зайшли, а народу тут багато. Я знайшла наш столик. 
— Гаразд, я пішла до своїх завтра побачимося! — сказала я. 
— Добре, давай. 
Я пішла до друзів.  
— Що за тип? — запитав Стів. 
— Та так, одногрупник, а що?  
— Мені він не подобається, підозрілий тип. 
— Та годі тобі, нормальний хлопець, — подивилася в бік столика, за яким сидів Енді з друзями. 
Ми з ним познайомились у перший день і сидимо разом. Він класний. Веселий хлопець. Тут до нас підходить Лейла. 
— Коханий, привіт! 
— Що ти хочеш? Я вже тобі все сказав, — відповів Дейв грубо. 
— Ну чого ти? Нам же добре разом.  
— Відчепися від мене. 
— Ну ти і кретин, а ти, сучко, ще дізнаєшся, як мені дорогу переходити! — сказала вона, дивлячись на мене. 
— Лейло! — гаркнув Дейв. — ого, нічого собі! Навіть я підскочила. 
Вона цокнула і пішла? Що у них трапилося? Невже розлучилися? 
— А що вже все? Велике кохання минулося? — запитує Стейсі. 
— Не твоя справа, подруго. 
— Ну, і добре. До речі, щодо вечірки… 
— Я не піду, — говорю я. 
— А чому? 
— Та просто, хочеться відпочити від цього всього. 
— Зрозуміло. Ну гаразд.  
Після пар ми поїхали додому, я пішла до себе у кімнату, увімкнула не гучну музику, дістала папір та почати малювати. 
Через кілька годин до мене у двері постукали. Це була Джес. 
— Ми вже йдемо. Ти точно не хочеш? 
— Ні, у мене сьогодні «домашній режим», — показала я на малюнки. 
— А, ну тоді добре. Все, бувай!  
— Добре вам відпочити! 
Вона пішла, а я продовжила малювати. Так пройшло ще кілька годин. Я вирішила спуститися в кухню, трохи перекусити, але не знайшовши там нічого смачного, вирішила замовити. Доки чекала доставку, знайшла в інтернеті цікаву книгу та вирішили почитати. Через двадцять хвилин у двері дзвонять, я відчиняю, забираю замовлення і йду вітальню. 
Ще через годину я вирішую увімкнути який-небудь фільм, і на очі мені потрапляє "Після". Оу, давно хотіла його подивитися, але все було ніяк. Як тільки я хотіла його увімкнути, чую, що двері відчиняються і заходить хто? Ну класно! Вечір зіпсований, а як же вечірка? Навіщо він повернувся?