Розділ 17

Я довго їздила перш ніж знайшла чисту покинуту трасу. Чудово! Мені підходить, але перед цим треба зателефонувати сестрі. 
— Привіт! Я тебе не відволікаю? 
— Привіт. Ні, а що? 
— Та у мене сьогодні з друзями перегони. Хотіла тебе покликати. Ти як? 
— Оу, класно! Так, звичайно. Цікаво подивитися. А о котрій? 
— Об одинадцятій годині вечора. Адресу надішлю трохи пізніше. 
— Ок, до зустрічі! 
— Бувай. 
Чудово! Познайомлю її з друзями. Я стала на старт, натиснула на гальма і поїхала. Ось це моя стихія: вітер, швидкість, свобода. Я плавно підняла байк, проїхала кілька секунд і повернулася у вихідне положення. Ох, ось це круто! Кайф! Адреналін. Проїхала одне коло і раптом помітила, що я не сама: на старті ще один гонщик. Я пригальмувала біля нього. 
— Круто їздиш, — сказав він низьким голосом. 
— Дякую, — я хотіла поглянути йому в обличчя, але він був у шоломі. 
— Якщо я тобі завадила, то можу поїхати. — Ні, все нормально. Мене звати Тім, — він зняв шолом і усміхнувся. Хм, який блакитноокий блондин! 
— Приємно познайомитися. А мене Каріна. 
— Може зробимо спільний заїзд? — запропонував він. 
— А давай. У мене саме сьогодні увечері перегони. 
— Круто! 
Ми сіли на мотоцикли та поїхали. Проїхали два кола, і він мене обігнав. Мабуть, він професіонал. 
— Ти теж у береш участь у перегонах? — запитала я, коли ми зупинилися. 
— А ти їздиш без шолома? — а він кумедний. Думаю, ми потоваришуємо. 
— Так. Тепер ти. 
— Ні, це просто хобі. 
— Ого, круто. А я роблю тату, але зараз ні. 
— Воу, круто. Зробиш мені? — який він класний.  
— Ні, я цим поки не займаюся. 
— Гаразд, — тут до нього зателефонували. Він подивився і насупився, відхилив виклик.  
— Мені час їхати, але мені шалено було приємно з тобою поговорити. Залишиш номерок? — запитав він. Дідько, навіть не знаю. Він класний, і з ним якось легко, але думаю, що можна дати шанс на дружбу. 
— А знаєш? Так! Записуй! — я дала йому номер, і він поїхав. Я поглянула на годинник: час повертатися додому. 
Приїхавши додому, побачила, що дівчатка були у вітальні. Слава Богу, Лейли немає. 
— О, приїхала. Ходи до нас, — покликала Стейсі. 
— Ну, як Ви тут? І де хлопці?  
— Та вони поїхали по справах, а Дейв відвіз Лейлу.  
— Боже, не згадуй її! — раптово сказала Рейчел. 
— Бачу, тобі вона не сподобалася, — сказала я, сідаючи біля Джес.  
— Як і тобі, — відповіла вона, дивлячись на мене.  
— Та мені якось все одно, — дідько, їй що треба порцію отрути вилити? 
— Ага, ми вчора бачили, — дідько. 
— А взагалі я вибачитись хотіла, — що? Мені причулося? Це Рейчел сказала? 
— Так. Пробач мене, будь ласка, я повела себе жахливо і наговорила чимало грубощів, — ого!  
— Та гаразд, забули. До речі, хотіла запитати, де будуть перегони? Мені потрібна адреса. 
— Навіщо тобі? Їдьмо усі разом! — Стейсі сказала. 
— Та мені сестрі надіслати треба. Я її запросила, якщо ви, звичайно, не проти?  
— О, класно! Нарешті познайомимося 
— Ага. 
Стейсі сказала адресу я скинула її Міці. 
— Каріно, тобі, як завжди, на роботу? О восьмій вечора? — запитала Стейсі. 
— Так. 
— Чудово! Давайте трохи відпочинемо, увімкнемо фільм, замовимо їжу, побалакаємо. Як вам ідея? 
— Супер! Я за! — відповіла я. 
— Давайте.  
— Чудово! 
Ми сиділи, дивилися фільм, балакали, сміялися, їли бургери, піцу; нам було класно. Сиділи до семи годин вечора, хлопців все ще не було, ми навіть з Рейчел нормально спілкувалися. Вона виявилася дуже крутою, коли не корчить із себе стерву. 
— Так добре, дівчатка, я піду збиратися на роботу, — сказала я. 
— Добре, о десятій будь вдома, не спізнюйся, — сказала Джес. 
— Так, звичайно, — сказала я і пішла до себе. Сходила в душ, переодягнулася, зробила низький хвіст, намалювала стрілки, і вже готова попрощалася з дівчатками і поїхала. Через двадцять хвилин я приїхала, людей було чимало. Я пройшла через в хід для персоналу, одягла форму та пішла працювати. 
О дев'ятій вечора я вже не мала сил. Підійшла до чергового віп-столику на автоматі: 
— Добрий вечір! Що замовлятимете? — сказала я чергову фразу. 
— О, які люди! Каріно! — я почула знайомий голос, повернула голову до компанії дівчат, де сиділа Лейла. Дідько, тільки не це!  
— Ну, давай обслужи нас, жебрачко, — сказала вона і засміялася. Мені стало так гидко, соромно. 
Коли вони замовляли, мені хотілося провалитися крізь землю. Я, зціпивши зуби, їх обслуговувала. Принесла їм замовлення, вислухавши чергову порцію гнилих грубощів. Я обслужила кілька столиків, і моя зміна завершилася, потім я поїхала додому. 
Вдома усі друзі вже були у зборі, я тільки швидко переодягнуся і сходила в душ. 
— Я готова, — сказала я. 
— Дейве, надалі тримай свою дівчину на повідку, щоб вона не кидалася на людей, а то раптом у неї сказ, — сказала я, проходячи у вітальню. 
— Що ти верзеш?  
— У неї запитаєш. Ну, я готова, можемо їхати. 
— Чудово!  
Приїхавши, побачили чимало народу; стояли, чекали нашої черги. Першими поїдуть хлопці, а потім ми з дівчатками. Я оглядалася по сторонах і шукала Міку. Дідько, як же тут багато народу! Ось оголосили заїзд Ніка; він і з суперником стартував. Одне коло, друге, третє - і Нік лідирує, другим їде Стів і далі їде Дейв. Я не сумнівалася, що він приїде першим. Так і трапилося. Народ просто вибухнув. Далі їдуть дівчатка. Джес просто шикарна, як і завжди. Далі їде Рейчел - ось на неї мені дуже цікаво подивитися. Ця техніка! Вона дуже спритно обійшла суперника, практично на фініші. Це реально круто, але Стейсі мене здивувала: вона така мила, але обігнала суперницю, просто її розтоптала. Я оглядаюсь на всі боки, але Міку не бачу. Може щось трапилося, і вона не приїхала? 
— Каріно, твій заїзд, — висмикнула Джес з думок. 
— Так, йду. 
Я під'їхала на старт, глянула у бік суперника. Він був у шоломі, обличчя не було видно. Ну, і добре. Оголосили старт, і ми поїхали. Ми декілька хвилин поїхали на одному рівні, але потім він вирвався вперед. Я трохи очманіла, але натиснула на газ, майже зрівнялася з ним, але він знову виріався вперед. Так ми грали, доганяючи одне одного, два кола. На третьому колі я вирішила діяти, витиснула максимум, ми з ним порівнялися, але він вирвався вперед. Дідько, я приїхала другою. Якої холери? Хто цей гонщик? І чому в мене таке дивне відчуття? Ніби дежавю... 
— Каріно, дівчинко, все добре, не хвилюйся, — сказала Стейсі, коли я під'їхала до них.  
— Та все норм, це просто перегони.  
— Каріно! — хтось покликав мене. Ми обернулися. Що? Що він тут робить?