Розділ 13

— Куди ми їдемо? — запитала я після того, як цей дикун посадив мене в машину і повіз у невідомому напрямку, та у відповідь лише тиша.  
— Скоро дізнаєшся, — відповів хлопець через кілька хвилин. Тясця,як же він мене бісить! Мені не можна перебувати з ним наодинці. Я відвернулася і дивилася на нічне місто: яке ж воно красиве вночі. Через кілька хвилин ми зупинилися біля елітної житлової багатоповерхівки. 
— Навіщо ми сюди приїхали? Де ми? — питання здалося досить дурним. 
— У мене вдома. Виходь! — сказав він, виходячи з машини 
— У тебе вдома? — запитала я, виходячи. 
— Так, у мене тут своя квартира. Ходімо? — каже, простягаючи руку. І я даю свою руку, йду за ним, знаючи, що завтра все зміниться: ми будемо знову один одного ненавидіти. 
Квартира дуже дорога. Та що там квартира! Увесь будинок просто шикарний! 
— Проходь! — сказав хлопець, зачиняючи за мною двері. 
— Як тут красиво! — сказала, оглядаючи темного кольору стіни та взагалі інтер'єр.  
— Ага, що будеш? — запитав Дейв, коли ми зайшли на кухню.  
— Ти ж сказав, що мені вже досить? — відповіла, відводячи погляд. Мені вже хочеться втекти звідси. Навіщо я погодилася? Безглузда ідея.  
— А я говорив про алкоголь? Каріно, я мав на увазі чай або ж сік, кава. Серйозно чай? Він дивує мене все більше.  
— Я буду чай. 
— Добре, проходь і сідай у вітальні. Я зараз підійду, — відповів він. Я кивнула і пішла. Вітальня була величезна і дуже красива. Мені про таку вітальню і квартиру залишається тільки мріяти.  
Через пару хвилин прийшов Дейв. 
— Тримай! — він подав мені чашку.  
— Дякую! 
Він сів біля мене, а я не знала, про що нам говорити. 
— Дейве, чому ти так до мене ставишся? — вирішила я запитати. 
— Як? — запитав він, дивлячись на мене. 
— Як з іграшкою! То кажеш, що ненавидиш, то раптово допомагаєш. Навіщо? 
— Та й сам не знаю, просто "криє" - і все. 
І що я очікувала почути? 
— Гаразд.  
Трясця, як тут душно! Нестерпна спека. Ось би на природу вибратися. Точно! А це ідея! 
— Дейве, ходімо на природу!  
— Що? Каріно, яка природа? У тебе завтра навчання. Ти не забула? 
Трясця! Точно. 
— Та пам'ятаю. Я про вихідні говорю. 
— Ну якщо на вихідні, то можна. Господи, які тільки ідеї не приходять у твою голову! 
Хмм ідеї? Зараз перевіримо. Ч присуваюся до нього. Він на мене дивиться, наші губи на відстані сантиметра знаходяться від один одного. Нахиляюся і цілую його. За мить він відповідає мені, і ми зливаємось у дивовижному поцілунку. Боже, які у нього губи! Але я відразу відсторонююся.  
— Пробач, мені не слід було цього робити, — говорю, відсуваючись. 
— Забули! Все нормально, — каже він хриплим голосом. 
— Господи! Що я наробила? П'яна ідіотка! 
— Ходімо, я тобі дещо покажу! — каже хлопець, встаючи. 
— Що? Куди? 
— Ходімо, не бійся! — каже він, дивлячись - мені в очі. Чи то я п'яна, чи просто не усвідомлюю, що робою, але йду за ним, і ми виходимо на балкон.  
— Вау! Як же тут красиво! — нічний Нью-Йорк просто шикарний. 
— Яка краса! На якому ми поверсі? — запитую, дивлячись вниз. 
— На двадцятому. 
— Ого, оце так!  
Місто і справді гарне. Легкий вітерець дме - просто розкіш. 
— Ти залишишся у мене? — раптом спитав Дейв. 
Він жартує? 
— Ні! Що за дурний жарт? 
— А хто сказав, що це жарт?  
— Я не можу в тебе залишитися. Що я скажу іншим? До того ж завтра навчання. 
Дідько, що з ним відбувається? Що він зі мною робить? Чому мене до нього так тягне? Якби я хотіла залишитися!  
— За навчання можеш не хвилюватися! Інші не підуть, я їм уже сказав, що ти залишишся в мене ще у клубі. 
Що? Якого біса? У мені відразу спалахнула хвиля злості. 
— Якої холери ти за мене вирішуєш? — от чорт! Сказала занадто грубо, але і чорт з ним! Він вже переходить усі межі. 
— Тому що я так хочу!  
Придурок! Що я тепер скажу дівчаткам І ще і з Рейчел проблеми. 
— Ти повний кретин!  
— А ти красива! — що? Він серйозно? Ось що він верзе?  
— Що з тобою відбувається? — запитала, дивлячись на нього. 
— А як ти думаєш що? — і звідки мені знати? Ось що він верзе? Бісить! І цей його погляд проникає просто під шкіру, всередині все спалює. 
— Нічого, я не думаю, — поглянула на годинник: була друга година ночі. Я хотіла вже сказати, щоб він мене відвіз додому, але потім доведеться дівчаткам щось пояснювати. Я поки до цього не готова.  
— Уже пізно. Покажеш, де я можу переночувати? 
— Добре, ходімо, — сказавши це, він пішов у квартиру, а я за ним. 
— Ось, проходь. Змінний одяг зараз принесу, все інше знайдеш у ванній кімнаті, — сказав він, відчиняючи двері в кімнату. Кімната була красива, просторна, все так гарно виглядало. 
— Добре, спасибі, — відповіла я. Потім він вийшов, а я пройшла в кімнату. 
Як же я втомилася! Сил просто не було, ще й алкоголь у крові. Що мені робити далі? Як бути? Ох, як я заплуталася! Сіла на ліжко, а у двері постукали. 
— Так, заходь! 
Дейв зайшов, у нього в руках були речі. 
— Ось, приніс одяг. Вибач, жіночих речей немає, тому приніс свою футболу та штани. Підійде? 
Ох, та годі! Його футболка - ось це честь!  
— Так, дякую! — я взяла речі.  
— Гаразд, я тоді піду. Відпочивай.  
— Добраніч! 
Він пішов, а я прийняла душ. Вийшовши з ванної кімнати, одягнула його футболку. На подив, вона пахла Дейвом. Ммм, який аромат! Одягнула штани, лягла в ліжко і заснула.