Розділ 5

  Сьогодні у мене нарешті вихідний, і я вирішила, що було б чудово покататися на байку, а заразом і потренуватися. Спустившись у вітальню і поснідавши, я пішла вдягатися. На вулиці спекотно, тому мій вибір зупинився на синіх коротких шортах та сорочці, а на ноги – конверси. З легким і добрим настроєм, я вийшла з дому, завела мотоцикл і поїхала кататися.
Не знаю скільки я так їздила, бездумно думаючи про все, і про Дейва теж. Варто тільки згадати його образ, як мене відразу починає бити від злості. Я вирішила поїхати на річку, щоб трохи розвіятися, адже там завжди спокійно та тихо. Але, озирнувшись, я зрозуміла, що я тут не одна, а значить буде не так уже й тихо.
Це був, чорт забирай, Дейв.
- Що ти тут робиш? - Підійшла я до хлопця.
- Якого? - він не сподівався мене тут побачити, як і я його.
- Я прийшов посидіти в тиші, але, мабуть, не вийде, - пирхнув той.
- Дивно, що ти любиш тишу, - невдоволено відказую я.
- Її люблять усі, - який він таки дивний.
- У тебе дівчина є? – питання саме вилетіло з моїх вуст.
- Ого, ось це поворот. Що так сильно сподобався? - Він посміхнувся, а через деякий час додав: - Ні, дівчата немає.
- Та яка дівчина буде з таким, як ти, - кажу я. Який він же все-таки дурень.
- З яким? - Він піднімає погляд на мене.
- Пихатим самозакоханим кретином, - фиркаю я.
- Яка ж ти, Карино, стерво, - він опускає голову і трясе нею.
- Іди до біса, придурок, - розвертаюся я, сідаю на свій мотоцикл і їду додому.
Приїхавши додому, я заходжу в кімнату і спокійно лягаю на ліжко, але телефонує телефон. Це Емма.
- Привіт, подруго, я повернулася, - у мене шок. Як я за нею скучила! Ще зі школи я її не бачила, тому що вона поїхала вчитися до Англії до коледжу.
- Ура! - Я запищала від радості. - Класно, я так за тобою сумувала!
- Я теж! Слухай, у мене тут друзі живуть у котеджі, можу скинути адресу, я якраз уже там, тобі дівчатка обов'язково сподобаються, ось Джесіка просто супер, - вона так швидко і захоплено все говорила, що я навіть не відразу зрозуміла, про що вона .
- Думаю, я вже з ними знайома, - ось це буде збіг, якщо адреса виявиться та сама.
- Так навіть крутіше! Давай, я скину тобі адресу, приїжджай швидше! - Емма відключилася, і мені відразу ж надійшло повідомлення з адресою. Це був той самий.
Починаю збиратися: одягаю чорну футболку, зверху легку курточку, джинси та білі кеди, волосся збираю у високий хвіст, роблю стрілки і все – я готова.
Біля будинку я почула тиху музику, а увійшовши побачила всіх хлопців, і Дейва, звичайно ж, теж.
- Карино, сонце, - до мене підходить Емма. Вона дуже змінилась.
- Емма, Господи, я тебе не дізналася, як ти змінилася, яка красуня! - У неї коротке чорне волосся, блакитні очі, і пухкі губи, і вона середнього зросту.
- Ти теж, Карино, змінилася, мені хлопці вже розповіли все, - вона посміхається, ніби старша сестра.
- Ой, гаразд, нічого особливо не змінилося, я трохи почервоніла.
- Ну ні, ти така гарна! - Дівчина мене обіймає, і до нас підходить Джесіка.
- Привіт, - дівчина посміхається.
- Привіт, як ви тут, все гаразд? - Запитую я, посміхаючись у відповідь.
– Так, у нас все ОК. Ой, а як Ви з Еммою познайомились?
- Та ми ще зі школи знайомі, дуже добре дружили, - каже Емма.
Я пішла далі і привіталася з усіма, окрім Дейва. Я навіть не глянула на нього.
- Ну, розказуй, як твої справи? Як ти тут? - Ну і що мені Еммі розповісти? Про батьків вона й так знає.
- Так, все добре, ось на нову роботу влаштувалась, тату майстром, - я показала їй свої недавні роботи.
- Ого, круто, мені Рейчел про гонки казала, це правда?
- Так, але серйозного заїзду ще не було, так, кілька разів на трасі ганяла, тренувалася, - забарилася я.
- Це дуже круто! - Мені було приємно, що вона мене підтримала.
- А ти там, як в Англії? – поцікавилася я.
- Так у мене все ОК, от приїхала на канікули, і я до речі буду тут місяці зо два.
- Класно, я дуже по тобі скучила!
- Я теж, я й заразом вирішила братика провідати, - додала раптом Емма.
- Кого?
- Ой, ти ж не знаєш, Стів мій зведений брат, - махає головою в його бік дівчина.
- Ого, круто, - я посміхнулася.
Ми так сиділи і балакали дуже довго, я глянула на якийсь час і зрозуміла, що вже пора додому, хоч на мене там ніхто й не чекає.
- Гаразд, хлопці, я, напевно, я поїхала додому, - підводжуся я з дивана.
– Що? Яке додому? Ти сьогодні будеш тут, і навіть не сперечайся, - сказала Емма
- Та ну, Ем, якось незручно.
- Ти чого все нормально, залишайся, місця багато, і кімнат теж, - сказала Джесіка.
- Ну не знаю, хлопців, мені правда незручно, - я почала тупцювати на місці.
- Все вирішено, ти тут будеш, - сказала Емма і взяла мене за руку.
- Ну ... Добре, але тільки сьогодні, і все, - ніяково відповіла я і сіла назад на диван.
Ми ще так посиділи досить довго, було дуже класно.
Ми почали розходитися, Джессіка показала мені мою кімнату, і вона опинилася поряд із Дейвом. Ось чорт.
Я подякувала Джессу, зайшла в кімнату, лягла на ліжко і заснула.
На ранок я прокинулася від того, що хтось на мене дивиться.Я розплющила очі і побачила Дейва.
- Що ти тут робиш, недоумку? - Зашипіла я.
- А що не можна? - Він точно якийсь дивний.
- Іди звідси, швидко!
- А якщо я не хочу?
- Вийди, інакше я тебе приб'ю!
- Ой, які ми грізні! Ти мені нафіг не потрібна.
Як же він мене дратує, щоб його...
- Все сказав? Тепер йди, чортів кретин.
- Сучка, - сказавши це, він розвернувся і пішов.
Нарешті! Я почала швидко збиратися і глянула на якийсь час: чорт, уже дев'ята ранку. Я, зібравшись, спустилася до хлопців.
- Доброго ранку всім, - ага, для мене воно не добре.
- Добре, - сказав Стів.
- Гаразд, хлопців я вже поїду, мені час, - я вже махаю рукою, але тут мене перебиває Емма.
- Ну ні, ти з нами поснідаєш, а потім уже поїдеш, - сказала дівчина.
- Ну добре.
Ми сіли за стіл і, як на зло, навпроти мене сидів Дейв. Він так на мене дивився ще й з усмішкою. Придурок.
 Ми поснідали, і я вже збиралася йти, але тут почула Емму.
– Ти сьогодні до нас приїдеш? Я тебе давно не бачила і сумувала, - сказала Емма
- У мене є сьогодні деякі справи, але, думаю, що приїду.
- Ура, чекатиму!
Попрощавшись із усіма, я вийшла з дому та поїхала додому.