Дорога Авантюристів
Розділ 1: Ім'я на пилюці
Артур стояв на кам’яній стіні свого рідного селища, з дерев’яним мечем у руці. Сонце ще не зійшло повністю, але небо вже набирало мідного кольору — як іржа на клинках полеглих.
— "Якщо не зараз, то коли?" — пробурмотів він, стискаючи руків’я.
Селище Ґрейнфорд — покинуте краєм цивілізації, поруч лише ліси й старі руїни, в яких шепоче вітер і щось темніше. Але хлопець бачив у кожному мандрівнику можливість, у кожному найманці — ідеал, а в кожному чутці про битву — шанс вирватись.
— Я створю загін, — сказав Артур уголос. — Мій власний. Ми станемо мисливцями за золотом, честю... і, можливо, славою.
Поки його друзі грали в хованки біля старих млинів, Артур читав записи батька — колишнього солдата. Той помер, коли хлопцеві було десять. Залишив по собі клинок, листи з кампаній та попіл нездійснених мрій.
У той же вечір у селище прибув дивний юнак. У нього була дивна хода і ще дивніші очі — одне блакитне, інше сіре. Він назвав себе Міллан, і на запитання «що ти тут шукаєш» відповів коротко:
— Людей, які не бояться нічого. Навіть правди про цей світ.
Артур відчув — це його шанс.
#3217 в Фентезі
Відредаговано: 30.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
