Дора а Чарівній країні

Дора у чарівній країні

магічний реалізм

гумор

Люди – цікаві істоти. У світі, повному чудес, їм вдалося придумати нудьгу.

Террі Пратчет

Вам буде зі мною соромно, але не скушно

З Мережі

1 Дора і чарівна країна

В одному далекому царстві жила була маленька дівчинка

Вона була дуже смілива і схожа на кошеня

Вона швидко бігала високо стрибала мало говорила та багато знала 

Дівчинка була маленькою відьмою

Жила вона в невеликому гарненькому лісовому будиночку в Чарівному лісі 

Будиночок був чарівний і ліс теж…

І царство було чарівне…

І цар був - Чарівник…

Єдине, чого не було - Смарагдового міста, бо то інша історія…

У Дори були великі блакитні очі і русяве кучеряве волосся

Маленькі ручки і дуже маленькі ніжки

А ще в неї було багато платтячок, бо Дора була шалена кокетка і любила переодягатися : то вона іспанська танцівниця, то японська гейша, то китайська принцеса то німецька пастушка …Фантазія її була безмежна , тому образи змінювались дуже швидко …

Але Дора була ще й маленька розумниця як на диво 

Вона все вміла : і літати і пасочки випікати і діточок забавляти і дисертації писати 

Але так трапилося, що маленька Дора через свою цікавість та життєрадісність часто втрапляла у смішні пригоди то

2 Як Дора віник купувала

Якось у чистий четвер Дора подумала прямо з ранку що четвер - чистий, а віник у неї зовсім старенький та худенький…

Мабуть, він вже скучає за своїм раєм, у якому всі вінички знову стають молодим потужним сорго, що колоситься під місячним небом…

Пара кактусів на підвіконні знайшлися у кашлі та перезирнулися:

Це погано…

Такі затії нічим добрим в неї не закінчуються…- подумали обидва…

Сіамська кішка на ім’я Форчун розсміялася про себе…І вляглася на підвіконня прямо в теплий нагрітий пил , перекинувши один із кактусів…Тоді обидва замовчали …

Форчун стала вмивати лапу…

А Дора допила холодну каву та пострибала на роботу…

Сьогодні пішком…

Дорогою Дора все думала про молодий сильний віник, що танцюватиме сам посеред її будиночка….Бо старий вже не хотів сам танцювати…Приходилось водити ним самотужки…

Дора перестрибувала через екзистенційній калюжі печалі та безсоння…

Якщо вона не могла допомогти, то хотіла хоча би не засмучуватись…

Так вона добігла до роботи …

На роботі у Дори була подружка . Теж відьма. Маленька…

Звали її - Таша…

Таша була весела і цікава…І теж багато знала, а ще більше вміла своїми руками…

Вміла лікувати …

Особливо панічні атаки та серцеві напади від нерозділеного кохання…

Прям наче ангел…

Її так всі і називали: Ти ангел…

Таша дуже любила Дору…І завжди лікувала їй розбите серце…( Дора часто закохувалась  без розділових…)

На цей раз Таша подивилась на Дору і відчула, що щось не так ..

Ну…- спитала вона…

Дора не стала відкручуватися

Потрібно омолодити просторово- часовий квантовий континіум…- скрушно відповіла вона…

Новий віник?- мудро спитала Таша…

Ага…Але ти розумієш , мене засмучує, що я така маленька у корейській народній сукні - глянь яка гарна. Треба сказати, що Дора у корейській народній сукні була схожа на ніжну рожеву хмарку…Абсолютно чарівну……- Як я буду з віником по вулиці йти?...

Таша поправила зачіску і подумала. Думала вона завжди дуже результативно…

Але знову перевела погляд на корейську народну сукню..

Пів години тому назад вона бачила, як Дора стрибала у ній через двір і пару раз , перечепившись через пишні спідниці та заплутавшись у них маленькими ніжками, таки впала та полетіла шкереберть…

Добре, що відьмам літати - залюбки…

Як вона ще й з віником буде…

Таша похитала головою…

Але ж континіум …- скрушно все таки сказала Дора…

Я поговорю…

З континіумом?- з надією Дора зазирнула Таші в очі…

Ага …З твоїм мозком …

Що? 

З підсвідомістю…

А віник тут при чому?

Може , це щось по Фрейду…

По чому? По фейсу? 

Не запам’ятовуй… Забудь просто…

Дора не дослухала та знову кудись пострибала…

Їй треба було потурбуватись про просторово - часовий континіум а не про Фрейда…

Таша пішла радитись з паном Фрейдом…

Фрейд аж заплакав почувши цю історію ..

Але Дору було вже не спіймати…

Вона стрибала спочатку вулицею потім перескочила на дахи потім на дроти - тролейбусні- потім перескочила на тонкі гілки дерев…

Дерева Дору любили і прагнули зачепити шипом чи сучком

Дерева тепер цвіли каштани та акації…

Дора слухала музику: в телефоні співали якраз її улюблені солодкі янголи …тобто айдоли…

Дора мріяла зустрічатися з айдолом…

Ось і тематичну сукню придбала…

Сукню якраз вітер підхопив та поніс Дору вже над містом …Дора сміялась та ловила долонями хмарки і потоки повітря…

Ой, - подумала Дора …Так може і в Смарагдове місто віднести…Воно якраз по сусідству …Але ж це зовсім не по дорозі…