Розділ 31

Розділ 31

-ти така гарна,- шепочу на вушко комплімент своїй дівчинці, яка сьогодні сяє, як зіронька. Не можу втриматись і лишаю невагомий поцілунок на медових вустах. І так завжди, витримка йде по швах, коли Поліна біля мене.  Вся така пахуча, намакіяжена і в цій сукні, яка вже довела мене до межі, а ми ще навіть з дому не вийшли. Сукня французької довжини темно-синього кольору з надто відвертим, як на мене, вирізом на плечах. Хочеться замкнути двері, схопити спокусницю в обійми і робити не зовсім пристойні, а точніше зовсім непристойні, речі . Навіть уявляти не хочу ті погляди, які сьогодні буде ловити моя жінка. Я, виявляється, ревнивець ще той, тому сьогодні мені потрібно прикласти максимум зусиль, аби не підтримати традицію і не влаштувати бійку на весіллі.
-Оресте, ммм...ми запізнимося, тримай себе в штанях,- бурчить, марно опираючись збудженню, яке охопило вже і її, через мої поцілунки, залишені на тендітній шийці. Заледве відриваю губи від оксамитової шкіри, впираючись чолом у ключицю дівчини. Пробую відновити дихання і серцевий ритм, та це все марно, варто знову вдихнути запах парфумів змішаний з її власним.
-ти виграла бій, але у війні переможу я. Це лише вимушена перерва через весілля Вадима, але увечері я візьму реванш,-стискаю на останок сідницю, на якій опинилася моя долоня в пориві пристрасті.
Сьогодні весілля у брата Поліни - Вадима. Дійство трохи перенеслося, спочатку через хворобу одного з батьків нареченої, але, на щастя, все обійшлося і сьогодні настав той день, коли на світі стане одним узаконеним шлюбом більше. 
Я теж планую поповнити цей список найближчим часом.
Так, я збираюся зробити пропозицію зовсім чужій дівчині, яка за  такий короткий час стала мені найріднішою, частинкою моєї душі, осередком тепла і любові. Уже не уявляю життя без неї, навіть не знаю, як я жив раніше, ті дні, здається, були вічність тому. Свій хитрий план я виношую уже цілий місяць. Спочатку розпитував Поліну про те, як Вадим робив пропозицію Златі, попри те, що вже спитав у самого Вадима, коли ми були в гостях останній раз. Поліна сказала, що  для себе не хотіла б гучної пропозиції на концерті, чи у ресторані, як це було у брата з його нареченою, обгрунтувавши це тим, що їй хотілося б розділити цю мить лише на двох. В цьому я повністю її підтримую. Знаю, що для дівчат це особливий момент, але не варто забувати і про те, що для мене, як для чоловіка, це теж хвилююче. 
Розмір пальця дізнався дуже просто: перед маминим днем народження, коли вибирав в ювелірному магазині сережки на подарунок для мами. Тоді ми з Поліною були удвох. Я сказав, що мені дуже потрібна її допомога, а там вже і сама дівчина придивилася щось і собі. Тож поки вона міряла колечко, яке припало їй до душі, я підглянув розмір її пальчика  і занотував на майбутнє. Саме ж колечко купив лише вчора. Довго мучив консультанта в магазині, аж поки на очі не потрапила "та сама" каблучка. Витончене тоненьке колечко з білого золота сподобалося мені одразу. Зверху каблучка була хитро вигнута у знак безкінечності, який був вкритий розсипом з камінчиків.
До самої пропозиції руки та серця я також готувався, навіть слова в голові прокручував, але вже впевнений, що від хвилювання не зможу навіть половини із заготовки сказати. Буду покладатися лише на серце, яке горить почуттями до жінки, яка сидить на сусідньому сидінні і тримає руку на моєму стегні.
Під'їжджаємо до ресторану, де має проходити весілля і заходимо в приміщення, тримаючись за руки. Спочатку ідемо до наречених, щоб привітати їх з днем створення сім'ї.
Одразу помічаю, як гармонійно вони виглядають: широкоплечий Влад одягнений у стильний чорний смокінг, на його фоні і без того тендітна Злата виглядає ще меншою. У нареченої красиве біле плаття, яке обтягує її вже округлий животик в якому живе їхнє малятко. Частинки їх двох об'єдналися і зараз штовхаються всередині живота своєї мами. Мимоволі уявляю і Поліну вагітною, і те, що малює моя уява мені дуже подобається. Впевнений, вагітність буде їй личити.
Вітаємо наречених, даруємо подарунки, робимо фото напам'ять із винуватцями свята і всідаємося за стіл. 
Ще коли вийшли з машини зрозумів, що сьогодні спокійно мені не буде, вже надто спокусливо виглядала майже оголена  спина Поліни, яку прикривали хіба лямки від сукні. І от зараз я намагаюся показати всіма своїми рухами і жестами, що це моя жінка і самцям-дружбам до неї зась, а то я бачив  погляди цих псевдо спокусників , коли Поля говорила до наречених. Думав, що язики розстеляться, як червона доріжка, прямо до ніг МОЄЇ дівчинки.
Я не маю синдрому Отелло, але вважаю, що рука на стегні Поліни точно не завадить, тим паче, вона зовсім не проти. На такі мої жести лише мило усміхається і так само мило шикає на мене, коли моя рука норовить пробратися у виріз сукні і доторкнутися до оксамитової шкіри на стегні незовсім пристойним доторком.
Сяк-так на нервах досидів до початку гулянь і одразу запросив кохану на повільний танець.
-з'їв би тебе, можна?- притискаюся  вустами до вуха дівчини, відчуваючи, як мене накриває бажанням просто схопити її в оберемок і відвести додому в наше ліжко.
-можна буде, але не зараз,- хихикає, але мені не до жартів зовсім,-я  тебе кохаю, пам'ятай це і не потрібно старатися закрити мене собою, як у бойовиках,-напевно я все-таки перегнув палицю.- Я обрала тебе, тому нічиї задивляння мене не цікавлять,-цілує спочатку ніжно, а потім пристрасно, змушуючи забути про ревнощі і що ми знаходимося посеред залу, але згадати про те саме бажання зробити викрадення, але не нареченої, а сестри нареченого.
Весілля проходить весело, я навіть участь у конкурсах брав, аби відволіктися від думок про звабливу Полю.  
Коли надворі вже темніє голову заполонюють вже зовсім інші думки. Легке хвилювання від передчуття проноситься тілом, викликаючи аритмію. Навіть перевіряю чи коробочка з каблучкою на місці.
Виловлюю Поліну на танцполі серед танцюючих тіл і прошу піти зі мною надвір. Дівчина без запитань погоджується. На терасі закладу достатньо прохолодно, тому накидаю свій піджак на тендітні плечика, радіючи, що він приховує відвертий виріз на плечах.
Про пропозицію я сказав лише нареченим, але лише для того, щоб вони допомогли підготувати мені цю ж терасу. І ми втрьох уже все продумували. Пів години тому сюди принесли квіти і пелюстки троянд, які лягли розсипом на підлозі тераси. Багато разів Поліна казала мені про ідею з фразою "Marry me" на пропозиції руки та серця і що вона завжди мріяла про фото в моменті з цієї події. Тому сьогодні тут враховані всі побажання моєї, сподіваюся, майбутньої нареченої, а згодом і дружини.
Вдихнувши на повні груди прошу кохану закрити очі і веду її на терасу, яка знаходиться за рестораном і туди за,моїм проханням, весільних гостей сьогодні не пускають.
Обережно переступаємо одну сходинку і, довівши Поліну до середини, відпускаю руку але очі прошу ще не розплющувати.
Тим часом стаю на одне коліно, під швидкий стукіт серця.
-все, можеш розплющувати,-в цю ж мить найгарніші оченята розплющуються і в них я бачу безліч емоцій від нерозуміння і до усвідомлення та розчулення.
-Оресте...
-ти бачила сьогоднішню дату?- не даю їй договорити, і беручи за тремтячу долоньку, починаю свою промову нестандартно,-сьогодні шостого червня, а це рівно чотири місяці з того самого дня,коли я випадково штовхнув тебе на сходах клініки, коли я силоміць всадив на стоматологічне крісло боягузку, яка накивала б п'ятами за першої можливості. З того дня пройшло рівно 122 дні. Ми вже багато чого пройшли разом, пережили веселі моменти і не дуже, разом позбулися твого найбільшого страху, навчилися довіряти одне одному, любити, слухати і, також, чути. Можливо хтось скаже, що пройшло надто мало часу, але мені і цього достатньо, щоб зрозуміти, що ти моє майбутнє, частинка моєї душі, давно зізнався собі, що без тебе більше не зможу - занадто глибоко ти оселилася отут,- кладу її  тремтячу долоню на місце, де серце скоро проломить грудну клітку,- я впевнений, що це взаємно,  я відчуваю, як ти відгукуєшся на мої дотики, з якою пристрастю цілуєш у відповідь, тому я не хочу позбавляти ні тебе ні себе  необмеженої кількість задоволення поцілунків, задоволення, а головне, щастя, бо я відчуваю себе найщасливішим поруч з тобою. Ти вийдеш за мене?
-так,-відповідає миттєво, ніби лише і чекала на це питання. Кидається мені в обійми, не даючи навіть встати на ноги.
-дівчинко моя, ну ти чого?-витираю мокрі від сліз щічки,- сподіваюся, це від щастя?
-угу,-тихо шелестить у шию, знову схлипнувши.
Обережно встаю на ноги разом з нею у обіймах і після того, як схлипування стихають, одягаю кільце на витончений пальчик.
-кохаю тебе до нестями,- доторкаюся своїми губами до її покусаних від хвилювання. Відчуваю себе так, ніби в мене за спиною виросли крила. Я такий радий, що тепер маю повне право називати Поліну своєю нареченою. Для щастя потрібно зовсім небагато, лише одне "так", але вустами найбажанішої жінки.
- я теж тебе кохаю. Дякую, вона прекрасна,- зачаровано роздивляється каблучку на безіменному пальчику правої руки. Неймовірне видовище.
-давай втечемо, хочу тобі до ранку доводити своє кохання,- шепочу на акуратне вушко, проводячи носом по вилиці коханої і вдихаючи солодкавий запах її волосся.