Розділ 30

Розділ 30
 

Батьки Ореста живуть у невеликому будинку на околиці міста. Як  тільки ми зайшли на територію, у вічі впали клумби, якими було оповито все подвір'я. Тут було так багато квітів, що очі просто розбігалися.
-подобається?-за розгляданням подвір'я не помітила, як до нас підійшла мама Ореста. Жінка була такою самою, як і по відеозв'язку: на вигляд я б дала їй років п'ятдесят з лишком. Гарна, доглянута, з модною стрижкою, яка  неймовірно личила їй, така сама гарна, як і на екрані телефону.

-так, у вас дуже гарний двір, квіти просто чудові,- із захватом вимовила, навіть не соромлячись. Посміхнувшись, Марія Романівна запросила нас у будинок. Всередині було ще гарніше. Білі кольори були доповнені сірими клаптиками, а інтер'єр будинку був доволі затишним. 
У вітальні у кріслі сидів тато Ореста, Степан Петрович. Коли ми зайшли, чоловік відірвався від переглядання чогось в ноутбуці  і з посмішкою вирушив нам на зустріч. Поки я засоромлено переминалася з ноги на ногу, батько міцно обійняв сина, поплескавши його по плечу, а потім і мене несподівано захопив у обійми. Ці обійми були такими... батьківськими. Я на мить відчула себе в обіймах свого тата.
-діти, ми з мамою такі раді, що ви приїхали. Оресте, Поліно, проходьте до столу. Маша таку смачну качку запекла, пальчики оближете.
Я видихнула з полегшенням, бо бачила, з якою теплотою ставилися до мене батьки хлопця.
-а ти боялася, я казав, що вони тебе приймуть,- прошепотів Орест по дорогі до кухні.
-люблю тебе,- мої побоювання виявилися марними, тому слова тут були зайві. Швиденько цьомнула коханого в губи і ми пройшли на кухню, одразу після господарів.

Марія Романівна наготувала дуууже багато страв від яких очі розбігалися, а слина, здавалося, ось-ось капатиме на підлогу.
Вечеряли ми в дуже приємній сімейній атмосфері, якої мені так бракувало останнім часом. Батьки Ореста розповідали багато смішних історій з дитинства хлопця. Виявляється, що дитиною коханий був гіперактивною дитиною і всюди його було повно.
-мам, ну не треба Поліні знати, як я любив розгулювати вулицями в одних плавках, ще пару таких історій і вона від мене втече,- міцно притиснув мене до свого боку, ніби я дійсно могла втекти.
-нехай дівчина знає, за кого виходитиме заміж в майбутньому, щоб потім не було притензій, що ми нічого не розказали,- удавано серйозним тоном сказала матір, а я почервоніла, бо про весілля ми з коханим ще не говорили.
Ще трохи посидівши вже збиралися іти спати, але до Ореста хтось подзвонив і він вийшов поговорити, я ж залишилася з його батьками на одиниці.

-Полінко,- звернувся до мене Степан Петрович,- Орест розказував нам про твою страшну історію і нам дуже шкода, що таке з тобою сталося, але ми хочемо тобі сказати: якщо тобі буде потрібна допомога або просто батьківська підтримка, то ти можеш звернутися до нас в будь який час доби, ми завжди допоможемо,- я відчула, як очі почало щипати від сліз, але я встала і підійшла до батьків Ореста, щоб обійняти їх.
-дякую вам, я обов'язково так і зроблю.
Після повернення Ореста ми побажали батькам доброї ночі і піднялися в кімнату хлопця.
Першою у душ чкурнула я, бо вже дуже хотілося змити з обличчя шар косметики, під яким моя шкіра ще трохи і почала б подавати сигнал SOS. Надворі останнім часом було надто спекотно, тому прохолодний душ і чисте обличчя стало для мене спасінням після гарячого дня. Сполоснувшись і одягнувши лише Орестову, попередньопоцуплену, футболку вийшла  із душу.

Поки мій хлопець хлюпався у ванній кімнаті я вирішила дочекатися його  вже на ліжку. Лягла поверх ковдри в позі зіроньки, бо і в кімнаті було дещо спекотно і стала чекати на хлопця. Чекати довелося недовго, вже хвилин за десять у дверях ванної стояв цей засранець лише в боксерах. Спокусливий вигляд чоловічого напів мокрого тіла манив мене з неабиякою силою, але я вирішила, що в  гру зі спокушання можна грати удвох. Вдала, що оголений вигляд враження не справив і просто вляглася під ковдру, обернувшись спиною. На мою витівку Орест лише хмикнув і влаштувався впритул до мене, перетягнувши мене так, щоб моя голова лежала у нього на грудях.
-у тебе чудові батьки,- вирішила порушити тишу я.
-так, вони у мене найкращі. Ти їм, до речі, сподобалася. Мама з татом цілий вечір очей з нас не зводили. Дякую тобі, що погодилася поїхати, люблю тебе,-дякує незрозуміло за що , а потім цілує в маківку.
-в мене є для тебе новина, я зовсім забула про це із сьогоднішніми клопотами,- згадую,-Вадим запрошує нас двох на їхнє зі Златою весілля, святкування буде вже після завтра. Ти ж підеш зі мною?
-звичайно, потрібно лише купити подарунки.
На цьому наші світські бесіди закінчуються.  Я сама цілую Ореста, забувши про те, що мала його ігнорувати. Вже надто красномовно в моє стегно впирається щось тверде.