Допоможи подолати страх

Розділ 26

Розділ 26

Прокидатися ближче до полудня та ще й в кільці рук людини, до якої відчуваєш ті самі почуття - це суцільний кайф. Перші хвилини після розплющенняющення очей намагаюся не ворушитися, щоб не порушити мирний сон того, який притиснений до моєї спини. Хочу вдосталь насолодитися його обіймами у ліжку, мирним сопінням та навіть тим  запахом, який діє на мене дивним чином, позбавляючи самоконтролю. Розумію, що коли ми повернемося до міста то все якоюсь мірою зміниться. Кожного з нас поглине робота, яка не чекає, і ця уявна  безтурботність зникне. Сподіваюся, ми будемо і надалі спілкуватися, незважаючи на роботу.
Якщо чесно, то вчорашні запитання Ореста мене дещо здивували і збентежили. Чому він раптом також вирішив дізнатися статус наших стосунків, які толком почалися лише вчора ввечері. Цікаво, він також відчув це тяжіння між нами?
Це питання я поставила своїй ітак необізнаній свідомості, яка, що логічно, ніякої відповіді мені не дала. Тут вихід лише один - спитати напряму в самого Ореста, але що ж ти зробиш, коли я стаю невпевненою в собі і боягузливою дівчинкою, якщо справа стосується прямих питань до хлопця.
Ненавиджу  таку версію себе, але вдіяти з цим нічого не можу. І взагалі, це все Орест винен, ходить тут такий весь пахучий і звабливий, а я маю пускати слиньки і картати себе за невпевненість. Фі, такого ще бракувало.
Все, більше я на чари цього відьмака вестися не буду( хіба трошки). Досить бути калюжкою, пора збирати себе докупи, а то я так всі напрацьовані роками навички неприступної і самодостатньої розгублю. Нехай трохи позавойовує мене, а то ще подумає, що мене тільки пальчиком помани - і я вже тут як тут.
Поки я вела перепалку із собою в своїй голові  позаду мане заворушилося накачане тіло, а потім міцні руки сильніше притиснули мене до міцного живота, поки ніс хлопця зарився в шию, викликаючи табун скажених мурашок. Де і поділася моя неприступність.
-доброго ранку,- пробурмотів Орест ледь охриплим після сну голосом.
-доброго, як спалося? Сподіваюся я вночі не хропіла і не чіплялася,-жартома додала.
-виспався, здається, що навіть із запасом на наступний тиждень, бо з понеділка  сон до полудня мені не світить,- солодко позіхає, зовсім не підтверджуючи сказаних слів,- а щодо чіплялася,-миттю нависає зверху,- то я б навіть не проти,-  невагомо цілує в шию, а потім переміщується на ключиці. Від його дотиків волоски на руках стають дибки, а з горла виривається рваний видих. Дозволяю собі трохи понасолоджуватися йоги гарячими губами на своєму тілі. І допитливими руками, які вже пробралися під сорочку.
Його дотики ніжні і розпалюють бажання внизу живота, але я не дозволяю йому зайти занадто далеко і поки мозок ще більш-менш функціонує зупиняю ці ласки  притиснувши його руки своїми, коли ці невгамовні намагаються стягнути з мене одяг.
-Оресте, я б не хотіла поспішати з цим,- кажу із заминками, підбираючи слова, відводжу очі, коли ловлю  розфокусований погляд неймовірних очей. Мені не хочеться його образити своєю відмовою, але й переспати з ним, я, поки що, не готова.
-добре,-просто відповідає, ніби це не він щойно пристрасно цілував мене. І я вже думала, що він ображено відсторониться і піде, залишивши мене саму, але ні, він лише цілує мої руки, які ще мить тому притискали його невгамовні ручища, і цілує невинно в щоку,- сонце, ну ти чого?- повертає моє обличчя до себе, бо я ще й досі не наважилася поглянути йому у вічі з невідомих причин,-я не буду тебе ні до чого змушувати, а тим більше брати силою. Я поважаю тебе і для мене важливі твої слова і бажання. Я готовий чекати скільки потрібно, але наш перший раз має бути за взаємною згодою,-цілує невагомо в ніс, поки я відходжу від зачудування через його слова. Здавалося б, звичайні слова нормального дорослого чоловіка, але для мене вони особливі.
-дякую,- єдине, що можу видавити із себе.
-це зайве,- відмахується,- мені потрібно сходити в душ і остудити свій запал, а ти можеш одягатися і разом приготуємо щось смачненьке, бо нам скоро в дорогу,- таки цілує в губи і вибирається з-під ковдри. 
Поки він прямує в душ я червонію до кінчиків волосся, бо його "запал", який він пішов остуджувати, дуже явний і він навіть не намагається його прикрити. Піжамні штани, які занадто низько сидять на чоловічих стегнах, не рахуються,  бо вони ситуацію не рятують. Вже біля самих дверей обертається, ловлячи мій погляд на своєму паху. Лукаво усміхається і підморгує, заходячи до ванної кімнати, чим ще більше мене бентежить. Я ніби-то вже й не незаймана, але бентежуся від такого  його вигляду, ніби ніколи чоловіка голого не бачила. Тай не голий він аби аж зовсім.
Все, Поліно, стаєш ти розмазнею на очах.
З такими думками приводжу себе до нормального стану і йду одразу на кухню, вирішивши, що піду в душ перед поверненням додому. 
На кухні спочатку перевіряю холодильник на реквізит для нашого сніданку і відмітивши, що набір продуктів якраз збігається із рецептом сирників, беруся за приготування шедевру МастерШефа. Краєм вуха чую, як зачиняються двері будиночка, коли додаю до сирної маси добру жменю родзинок.

Так зосереджено перемішувала майбутні сирники, що аж підскочила, коли до спити притиснулося вже знайоме тіло. Тієї ж миті переді мною з'явився гарний букет білих троянд. Я від здивування мало рота не відкрила. 
-невеличкий сюрприз для моєї дівчини,- каже, цілуючи в плече,- ти ж вчора погодилася,- нагадує, заглядаючи в очі, коли обертаюся до нього обличчям. Його очі світяться теплом і ніжністю, яку я зараз відчуваю і фізично, але тепло в очах не зрівняється з тим жаром, який я відчуваю в тих місцях, де торкаються його руки. Навіть через тканину одягу я відчуваю гарячі долоні на своїй талії. А за мить ще й його  губи остаточно плавлять мене  своїм дотиком. Навіть не встигаю і коротке "так" вставити.
-у мене для тебе також є приємність. Сподіваюся, ти любиш сирники?,- кажу після закінчення поцілунку.
-чесно? Обожнюю. В мене мама такі сирники готує ммм...ти обов'язково мусиш їх спробувати, бо це неймовірна доза задоволення для рецепторів,- каже із захопленням, на що я посміхаюся. Його батькам пощастило із сином. Він в них такий люблячий і турботливий.
-ну такі, як в твоєї мами, не обіцяю, але вони мали б вийти також смачними,- все ж повертаюся до готування тих самих сирників, а саме до частини розділення тіста на кружечки, з яких потім буду робити шайбочки.
-допомогти?-за спиною знову з'являється Орест. Він вже встиг навіть квіти у вазу поставити. Правда вона в нас дещо автентична - з банки, але свою функцію виконує на ура, отже вигляд не має значення.
-так, можеш покласти сковорідку на вогонь, а потім приєднуватися до формування сирників. 
Так ми і робимо. Орест ставить сковорідку, а потім зі всією завзятістю формує акуратні сирнички, ніби колись підробляв кухарем у "Гілі балуваній".
-здається у тебе талант. Тобі обов'язково треба його розвивати, а то світ втрачає такого талановитого кухаря.
-не такий я вже й вправний. Навичкам готування я також завдячую матері, бо вона завжди брала мене за компанію, коли поралася на кухні. От я і перебрав деякі її фішки.
Може здатися, що Орест - типовий "мамин синочок", бо він багато згадує свою маму, але це далеко не так. Переді мною стоїть успішний чоловік, який, попри нелегку долю, зумів досягти успіху у власній справі. Він говорить про нерідну йому людину з такою ніжністю і любов'ю, бо і справді вдячний їй за ті приємні моменти і знання, які вона дала йому в дитинстві. Я вже заочно поважаю цю жінку, бо вона змогла виховати гідгного сина.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше