Розділ 20

Розділ 20

Як же соромно... Ну от мудрі люди казали, що хто спішить той людей смішить, але хто ж я такий, щоб слухатися таких порад. Ну тепер маю. Зате буду знати на наступний раз, що завчасні висновки робити не варто, а тим більше необдумані вчинки.
Коли зуб було витягнено і всі маніпуляції було закінчено, я просто сидів і милувався мирним обличчям сплячої Полі. Щоб вона відійшла від наркозу потрібно було трохи часу і я планував цей час використати з користю. Але мені завадили. Споглядання перервав чоловік, який зайшов у двері. Я спочатку подумав, що то Сашко повернувся, але то був не він, а той самий чоловік, якого Поліна цілувала в щоку напередодні. 
-добрий день, Поліні вже провели операцію?- запитав, коли ввійшов у кабінет і зачинив за собою двері. 
-так,- відповідаю із заминкою, бо в мені прокидається ревнивець, який тут же рветься поговорити по-чоловічому і з'ясувати, що пов'язує його з Поліною,- а ви їй хто, родич? Бо якщо ні, то прошу покинути кабінет,- згоден, виглядає це по-дурному, але слова вже вилетіли з мого рота, тому треба чекати на відповідь чоловіка. 
Субтитри на обличчі у чоловіка змінювалися зі швидкістю світла від здивування і до роздратування. Та все ж таки здивування перемогло і він просто голосно засміявся. Тепер була моя черга дивуватися. Вдосталь насміявшись чоловік мовив:
-ви певно той самий стоматолог, до якого можна звертатися на ти?- я не розумів до чого він вів, але кивнув у знак згоди,- А, ну тоді все зрозуміло. Не треба кип'ятитися, для здоров'я шкідливо,-напевно побачив моє чергове нерозуміння,- я брат Поліни, Вадим, приємно познайомитися, але бачу приємно тут лише мені.
-Орест, проте Ви вже знаєте. Вибачте, я повний ідіот,-затуляю обличчя руками,  як дитина. Хочеться заховати голову в пісок і чекати, поки це все закінчиться.
-проїхали,-,плескає по плечу,-я так розумію, ви не тільки лікар Поліни, так?-мружиться, вдивляючись в очі.
-ну як Вам сказати. Ми поки що про таке не говорили...
-але ти вже готовий був мені морду бити,-  перериває мене.
-так, я хочу з Вашою сестрою стосунків. І плани у мене серйозні, якщо що.
-ну якщо плани серйозні, то я не маю права вам заважати, але про всяк випадок запам'ятай: одна її сльозинка і я будь-кому шию зверну,- дивиться з погрозою, але я витримую цей погляд.
Ми би і ще говорили, але Поліна почала прокидатися і я переключився на неї. 
Як же я втомився за сьогодні. Купа клієнтів, якихось клопотів. Як же я хотів би взяти Поліну під пахву і поїхати десь на відпочинок, ех.
Та замість цього я маю багато пацієнтів, які іноді виводять із себе, як, наприклад, ця білявка сьогодні. Прийшла до мене з маленькою дірочкою в зубі і дратувала  аж цілих тридцять хвилин.
Щось чіплялася, старалася вхопити за руку, якось притиснутися до мене. Якась навіжена їй Богу. Вийшов з кабінету злий, як чорт. Ледь позбувся настирливої мухи. 
Коли до мене фурією підлетіла Поліна, я зрозумів, що злила ця прилипала не лише мене, але я не можу сказати, що мені не сподобався вигляд ревнивої Полі. Щоки червоні, очі горять ревнивим вогнем, так би й зацілував. Та власне стриматися спокусі я не зміг, та й не дуже старався, тому вітальний поцілунок вийшов не таким уже й дитячим. Уляна з рецепції ледь щелепу не загубила. Не кожного дня я цілую пацієнток у неї на очах.
Таке враження, що я перетворився на неандертальця з появою цієї дівчини. З'являються бажання затягнути її в свою печеру, а конкурентна палицею по голові. Мене навіть її миле спілкування із Сашком страшенно злило, а друг це бачив і підкидав дрова у вогонь, зараза така. А ще друг називається. Ну нічого, я йому це ще пригадаю. 
Вже вдома мене здолала страшенна втома, тому я влігся спати без задніх ніг.
                                     ***
Гарячий язичок веде вздовж мого тіла, дражнячи вже і без цього пекуче бажання. Її руки буквально всюди: гладять, пестять,  малюючи лише їй відомі візерунки. Схиляється наді мною, торкаючись моїх грудей своїми гострими вершниками сосків, дряпаючи ними розпалену шкіру. Її ротик накриває мій, а її язик вже наповну господарює в моєму роті, доводячи мене до межі. Стогну, коли бешкетні пальчики стискаються на твердому стовбурі, але рухів немає. Вона просто дражнить, але тут вона, без попередження, перекидає ногу, сідлаючи мої стегна і...
Я прокидаюся від дискомфорту в паху. Звичайно, що там потужний стояк, який потребує тих самих вмілих рук, але їх, звичайно, тут немає, бо це був лише приємний сон. Зі стогоном відкидаюся на подушки. Стараюся не думати про продовження сну, бо доведеться допомогти собі руками, а цього робити я не хочу, не підліток давно вже.
Вже з поганим настроєм іду в душ, де під холодними струменями позбуваюся ерекції, але аж ніяк не думок про Поліну. Це вже для мене стало щоденною рутиною, тому навіть не дивуюся.
Я вирішив діяти, тому на сьогодні в мене є грандіозний план-покликати Поліну на побачення або хоча б на прогулянку. У нас у місті є дуже гарне місце для відпочинку, впевнений, Поліні сподобається.
Щоб довго не з'їдати себе сумнівами погодиться-непогодиться беру телефон у руки і набираю номер. Спочатку чую дооовгі гудки, але трубку таки піднімать.
-алло,-чую хрипкий голос, від якого одразу на шкірі виступають мурахи,- якщо ти подзвонив, аби мовчати, то в тебе інстинкт самозбереження не працює зовсім.
-все з моїм інстинктом добре. Вибач, що розбудив, але я телефоную з благими намірами. Хочу запросити тебе на відпочинок. Поїдемо на природу, там і переночувати можна в будиночку. Що скажеш?
-скажу, що ти безстрашний, якщо телефонуєш дівчині о сьомій ранку в її вихідний і не боїшся відмови. Добре, я згодна. А коли будемо виїжджати, сьогодні?
-так, я планував поїхати вже після обіду, щоб ще встигнути там розміститися. Тим більше у тебе робота з понеділка.
-добре, тоді я ще трохи посплю, якщо ти не хочеш собі буркутуна в компанію.
-добре,-мені подобається ця її безпосередність, це мене в ній приваблює,-солодких снів з моєю участю,- чмихаю на сам кінець і відключаюся.