Розділ 18

Розділ 18

Окрилений після нашого поцілунку я мчав додому і усміхався, як божевільний. Миттєва пристрасть, яка спалахнула між нами, змусила нас танцювати на язиках бажання. Це вперше я так довго не міг прийти до нормального стану після поцілунку.  З нею все відбувається ніби вперше. Напевно, це  пов'язане з тим, що таких, скромних, і в той же час гарячих, дівчат я не зустрічав ніколи. Полінині дотики до потилиці збуджували краще за афродизіак. Коли тоненькі пальчика псували зачіску, я відчував,  як тиснява в штанях збільшувалася з кожним разом. 
Мені знадобилося десять хвилин, щоб вгамувати свої гормони. Це давалося важко, бо на язиці і досі відчувався її смак, а в машині літали невловимі  нотки її аромату. Погляд знову і знову знаходив двері під'їзду, за якими сховалося спокусливе дівча.
Навіть вдома , коли я прийняв душ і влігся на ліжко, ця мана не зникала. Думки про те, що між нами щось точно змінилося не припиняли тішити мене. 
А ще було хвилювання перед завтрашнім днем.
Ні, я не хвилювався через операцію, бо цю маніпуляцію так і не назвеш, я переживав за Поліну. Попри те, що вона випромінювала впевненість, коли я призначав їй седацію на завтра,  я знаю, що вона далеко не така впевнена і спокійна, як здається. Поліні важко боротися з цим страхом, навіть якщо вона уві сні нічого не відчує, вона все одного боїться і хвилюється. Але нічого, я впевнений, що ми із Сашком мінімізуємо її страх. Він у нас такий балакун, що будь-кого розговорить. 
А в мене є свої методи заспокоєння, якими я обов'язково скористаюся. 
Ще трохи подумавши про Поліну і плани на завтра заснув, з посмішкою на губах.

-----------
  
Я нарешті виспалася. З повною впевненістю можу назвати себе соньком, але воно того варте.
Прокинулася я в гарному настрої. На дворі вже наповну господарювала весна, як і в моїй душі. Несміливі промінчики сонця продиралися у щілину між цупкими шторами і ласкаво оповивали моє обличчя. Пташечки пурхали і співали, радіючи весні, а самі рослинки прокидалися із зимового сну.
Не знаю, що саме вплинуло на мій настій -  вчорашній поцілунок Ореста, погода за вікном, чи моя, ледь не зимова, сплячка. Хотілося пурхати від щастя, наче ті пташки. 
Та попри цей піднесений стан до мене непомітно підкрадалося хвилювання за сьогоднішню процедуру, та я старалася не накручувати себе без причини. 
Своєю чергою пішла ранкова рутина, потім приготування вже обіду, щоб не зомліти там від голоду. На обід я приготувала тушену  картопельку  з сиром і приправила все це улюбленими спеціями. Вийшло ну  дуже смачно, тому від страви залишився  лише брудний посуд у раковині.
Зловила себе на тому, що хвилювання є, але воно вже не таке помітне, як перед першим візитом.  Тоді я, попри набутий страх, ще боялася невідомості: якою людиною буде мій стоматолог, як поставиться до мого страху, про який я розповіла ще телефоном, та я боялася банального повторення минулого досвіду. 
Але, як виявилося, як людина стоматолог прекрасний, та й спеціаліст пречудовий. Той курйозний випадок на сходах перед клінікою змусив мене трохи забути про страх, а згодом його жарти і провокації трохи розрядили обстановку. Про той ранок в його квартирі взагалі  згадую зі смішком. Тепер мені смішно, а тоді я думала, що згорю від збентеження. Старалася навіть не обдумувати як він мене переодягав і спав поруч, притуливши  обличчям до грудей. Про наш отой зіпсований цьомчик, коли він в міліметрі від моїх губ поцілував невинно в щоку, я згадувала ще довго. Чомусь мені було шкода, що він не поцілував  тоді як слід. Якийсь час я навіть обурювалася всередині. Та згодом робота заполонила всі думки, витіснивши романтику. 
Цікаво, а він теж згадував?
З такими думками-спогадами я повністю одягнулася і вирішила, що сьогодні попрошу брата забрати мене. Я йому повідомленням обіцяла, що знову нагодую, бо Злата все ще в батьків, а йому захотілося саме моєї їжі. Ну якщо він хоче моїх дерунів, то потрібно платити аванс. 
Вирішивши, набираю любого братика.
-так,- гаркає на мене так само, як і я вчора, але одразу виправляється, напевно, подивившись на екран,- вибач, ти щось хотіла?
-не лише в мене напружений тиждень,-хмикаю, на що сопіння по той бік перетворюється в приречене зітхання, а я вже бачу, як він закочує очі,-добре, сьогодні тобі є кому тріпати нерви і без мене. Маю для тебе вигідну пропозицію, і вівці цілі, і вовки ситі, як то кажуть. 
-давай вже свою пропозицію, малявко,- тепер моя черга закочувати очі.
-на цей раз тобі це прізвисько зійшло з рук, але завжди так не буде, май на увазі,-красномовне пирхання і було мені відповіддю.-Так от, як ти ставишся до того, щоб сьогодні повечеряти  моїми смачними дерунами?
-позитивно, навіть дуже,- пожвавлюється,- а що ти хочеш взамін? Бо я тебе знаю, я погоджуся, а потім ти мені умови такі поставиш, що я до смерті буду відпрацьовувати одні деруни.
-ну хіба гарно так думати про меншу сестричку?-цокаю язиком,- я не така кровожерлива, аби тебе в рабство записати, мені потрібно, аби ти мене забрав із клініки, стільки й того.
-а, та це запросто. Тебе о котрій забрати?
-давай я тобі повідомлення напишу, коли все закінчиться?
-добре, тоді до зв'язку. Вибач, мушу бігти, бо ці ледарі мій  бізнес в могилу заведуть і зверху бульдозером проїдуться.
-добре, грізний босе, дивись не позабивай там бідолашних.
Після короткого обурення, що це він там бідолаха, а не вони, Вадим завершує  виклик, а я виходжу з дому, бо таксі вже під'їхало.
 

________

Сьогодні у мене для Вас є подарунок у вигляді двох розділів, але наступний буде ближче до опівночі. Приємного читання🥰